Ми продовжуємо рубрику «Людина в карантині». 

Сьогодні пропонуємо вашій увазі авторський літературний дебют учасниці гуртка «Точка зору» Жені Григор’євої. Історія  про цуценя, написана авторкою від імені хлопчика, ще більше додає інтриги. Але незмінною є любов та бережливе ставлення до братів наших менших. Адже ми пам’ятаємо про «Маленького принца» Екзюпері, про те, що тепер відповідальні за тих своїх домашніх улюбленців, яких приручили…

Авторський дебют

ЦУЦЕНЯ ― НАЙКРАЩИЙ ДРУГ

            Інколи я згадую про одну історію, яка трапилась не так давно.

            По дорозі до школи я побачив маленьке цуценя, яке загорнулося в опале листя. Я не міг утриматися, щоб не забрати його із собою, побачивши такі сумні і водночас прекрасні оченята. Цуценятко було таке красиве та пухнасте. Сховавши його в свій портфель, я пішов.

            Зайшовши до класу, я обережно присів за парту. Перед початком уроків я підійшов до своїх двох друзів та показав їм своє цуценя. Один з них спитав у мене:

― Ти вже якось назвав його?

― Ні, ― відповів я.

― Так давайте його назвемо Боксер, ― каже другий.

― Ні, давайте Шаман, ― говорить перший.

А поки вони сперечались я пошепки назвав його Цезар.

            Після уроків я забрав свого Цезаря додому. І вже вдома мама в мене спитала:

― Звідкіля він у тебе?

― Мамо, я його шляхом до школи знайшов, ― відповів я тихенько.

― А що, навіть, вчителька не побачила? ― спитала мама.

― А … її сьогодні не було, ― відповів я.

― Ну добре, ― відповіла мама.

Моя мама так довго мовчала, що мені здалося, вона не дозволить залишити вдома тваринку. А насправді, вона міркувала про його годування та де йому спати.

Через деякий час Цезар виріс заввишки з мене і ставав все красивіше та сильніше. Так несподівано я знайшов свого найкращого друга.

ЄВГЕНІЯ ГРИГОР’ЄВА,

гурток «Точка зору» ЦДЮТ № 5, м. Харків

Фото авторки