Національно-патріотичне

виховання

ПОГЛЯД МОЛОДІ

НА ІСТОРІЮ І СЬОГДЕННЯ

Думаю, зі мною погодяться ті, хто сприймає національно-патріотичне виховання не з позиції формальності, а із суті цього явища, з позиції загальнолюдських цінностей, якщо побачити проблему із глибини десятиліть і навіть століть. Бо для нас, сучасних громадян вільної і незалежної, по-європейські налаштованої на свій розвиток держави, завжди важливо і цікаво дослухатися до думки молоді.

Публіцистичні нотатки на тему голодомору 1932 —1933 років молодої авторки ЕЛІНИ ДРОБКО, яка спробувала себе в ролі громадського кореспондента, можна сприймати із суворою реалістичністю. Але їх варто почитати. (ПАМ’ЯТЬ НАЦІЇ ― НЕ ЗНИЩИТИ/ ПРАВО ЗНАТИ — ЧАС ДІЯТИ ! блог Леоніда ГАПЄЄВА leonidgapeev.blogspot.com, 30.11.2019).

Бо погляд молоді на історію і сьогодення, напевно, стосуються кожного, хто має власне розуміння того, що таке історія, ментальність і національна пам’ять.

Леонід Гапєєв,

керівник гуртка «Моя майбутня професія» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради

ПАМ’ЯТЬ НАЦІЇ ― НЕ ЗНИЩИТИ

Днями у місті Харкові відбувся захід, присвячений дню пам’яті жертв голодомору 1932 —1933 років. У прес-клубі БФ «Карітас» глядачам показали 2 фільми українських та грузинських режисерів на цю тему.

Цей суспіьно важливий та життєво необхідний показ фільмів організував Володимир Чистилін, відомий не лише у нашому місті громадський активіст, за фахом історик.

Фільми були про українців, у яких позабирали їжу та їм не було чого їсти, просто не реально було вижити в таких умовах. Люди массово помирали від голоду. Деякі з них їли листя, гнилу картоплю, а хтось навіть їв своїх власних дітей.

Відверто кажучи, була надзвичайно вражена від побаченого, зрозуміла як було неймовірно важко у ті часи, як ті люди виживали та що з ними робили. Я вірю в те, що в нашому сучасному житті все буде добре і такого в новітній історії не повториться. Бо Україна була, є і буде. Я хочу бачити її квітучою та сильною. Ми в це справді віримо!

Особисто переконана, що такі зустрічі потрібні для того, аби люди не забували про те, що тоді сталося та не допустили такого в нашій рідній країні Україні. Щоб не забували, хто вони є.

Адже насправді пам’ять нації нікому не знищити.

Еліна Дробко (13 років), 8–г клас ХЗОШ № 126, м. Харків,

учасниця гуртка «Моя майбутня професія» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради

Перша замітка

БАГАТО НОВИХ ВРАЖЕНЬ

У Харківській спеціалізованій музичній школі-інтернаті у листопаді пройшов концерт із підготовки кларнетистів до міжнародного конкурсу в м. Житомирі.

Чесно кажучи, мені він дуже сподобався. Я отримала багато нових вражень та задоволення. Діти, які грали, були приблизно з 12 по 18 років. Деякі з них професійно займалися музикою близько двох, трьох років та вже досягли великих успіхів у грі на цих музичних інструментах.

Еліна Дробко (13 років), 8–г клас ХЗОШ № 126, м. Харків, учасниця гуртка «Моя майбутня професія» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради

На фото:

Еліна Дробко (ліворуч) під час літературних дебатів

ЩАСТЯ У ТВОРЧОСТІ,

або ток-шоу зі знаком ПОЗИТИВУ

Пошук щастя та прагнення кожного бути щасливим закладено в людині на рівні підсвідомості. Втім, спільними свідомими діями ми самовдосконалюємося, за активної участі молоді і дорослих. І підтвердженням тому — проведене ігрове ток-шоу «ЩАСТЯ У ТВОРЧОСТІ», яке відбулося за участі авторів гуртка «Точка зору» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради на базі 136-ї Харківської школи. До цього заходу з нагоди Дня студента і Дня гідності також залучилися деякі учні 6-х, 8-х, 9-х класів.

Ціннісна орієнтація сучасної освіти, на переконання автора і ведучого заходу Леоніда Гапєєва, цілком має втілювати у життя таку інтеграцію через діалог різновікових груп дітей, де вони зможуть здійснити взаємний обмін цінним досвідом.

Дуже багато цікавих запитань обговорили під час заходу, де кожен охочий зміг проявити себе у творчості. Окрім цікавих виступів Ростислава Туркова (філософсько-іронічні роздуми про життя без інтернету), однокласниць Аліни Дзюбаненко та Альони Стульпіної (6-класниці зробили креативні малюнки та провели коротке бліц-опитування аудиторії про напівреальне «життя в телефоні»), Матвія Походенко та інших гуртківців, багато учасників ток-шоу створили контент, що став поштовхом до обговорень. Навіть 6-річна Ліза Шадрова, яка вперше побувала на такому публічному творчому заході, створила свій креативний малюночок і потім зізналася, що щастя і життя без телефону цілком можливі.

Але ж не забуваймо про те, що щастя кожного з нас ― це не лише «життя в собі», бо кожна людина є учасником комунікацій у соціумі. І про те, як можна позитивно будувати стосунки із оточуючими, створювати власне щасливе життя у гармонії з іншими людьми, і багато іншого дуже повчального й цікавого розповіла гостя, запрошена в якості експерта ток-шоу. Це Ольга Широка, яка представляє громадські організації «Ф.А.К.Э.Л.-П.О.Р.Т.О.С.» та «Тверезу Україну». Вона активно провела коротке бліц-опитування на тему щастя. І насамкінець, усі активні учасники отримали від неї приємні сюрпризи: значки, календарики, цукерки і не тільки. Інший цікавий гість ток-шоу, вчитель історії і водночас Президент молодіжного громадського телебачення «Фест-ТВ» Олександр Васильцов розповів присутнім про розуміння творчості у контексті громадянської журналістики, відносно нещодавно створеного не байдужими громадськими активістами телебачення для педагогів.

Щастя у творчості є активною інтелектуальною співпрацею дітей і дорослих, залучення усіх не байдужих до конструктивного діалогу. Тому, тут немає переможених чи переможців, бо кожен серед молоді та дорослих зміг відчути себе творчою особистістю у побудові власного щастя та зробив свій внесок у створення позитиву. І це не залишилося не поміченим. Кожен із дітей і дорослих отримав свій пам’ятний приз: свіжі випуски всенародної і досить популярної на Харківщині газети «Трибуна трудящих», цікаві номери всеукраїнського журналу «Справи сімейні», міжнародну газету «Теория счастья» тощо. (Окрема подяка нашим громадським фотокореспондентам Ользі Широкій та Юлії Приведенній.)

Такі заходи дуже важливі у контексті інтеграції сучасної освіти (позашкільної та шкільної як повноцінних суб’єктів освітнього процесу) до сучасного інформаційного простору загальнолюдських цінностей. Бо будь-які думки та інформацію, що маємо в собі, ми кореспондуємо до соціуму, а потім маємо так би мовити зворотній зв’язок. До речі, судячи з настроїв учасників ток-шоу, цей зворотній зв’язок відбувався досить швидко й емоційно, а іноді й більш повільно, коли люди задумувалися над своїми словами і відповідями, залежно від характерів і комунікативних навичок учасників, але головне ― під знаком позитиву.

І, насамкінець, ще одна приємна несподіванка цього заходу. Не секрет, що ми, автори і журналісти, багато пишемо сюжетів, створюємо цікавий контент для наших читачів. Пишемо і говоримо про усіх інших героїв сюжетів, залишаючись так би мовити «поза кадром». Але цього разу автору статті особисто зателефонувала наш педагог-культорганізатор Ольга Полєнова, і запропонувала зняти відеосюжет про наш гурток для майбутнього фільму. Ось так, незважаючи на певне хвилювання дітей, їхньому наставнику довелося переконувати і заспокоювати їх, бо не варто боятися. А краще спробувати себе перед камерою. Бо країна має право знати своїх творчих героїв. І, їм це досить гарно вдалося, особливо для першого разу. І пані Ольга зняла усе спокійно й толерантно, не залишаючи поза увагою кожну деталь сюжету, додавши свій внесок у цю суспільно значиму справу.

Отож, подякуємо усім без винятку, хто долучився до створення цього ігрового, але насиченого і змістовного, налаштованого на пошуки щастя ток-шоу під знаком позитиву.

Леонід ГАПЄЄВ,

керівник гуртка «Точка зору» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради гуртка, член Національної спілки журналістів України, фіналіст та володар сертифікату онлайн-курсу з громадянської журналістики «СторіМейкер» (2019 р.)

фото: Ольга Широка, Юлія Приведенна

ЗНАЙОМІ ОБЛИЧЧЯ?

І ТЕКСТ БЕЗ КУПЮР

Нещодавно ми розповіли про цікаву, змістовну і креативну екскурсію, яка відбулася наприкінці осінніх шкільних канікул. Тоді учасники гуртків позашкільної освіти «Точка зору» і «Моя майбутня професія» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради, які пробують себе у літературній творчості і практичній журналістиці, вперше у житті потрапили до редакції газети «Трибуна трудящих» ― найстарішої газети Слобожанщини, по-справжньому народної і популярної серед широкого загалу читачів Харківщини. А ще ексклюзивно (із перших вуст) почули цікаві розповіді відповідального редактора Василя Чигрина про історію і сьогодення універсальної та складної, водночас неповторної і живої професії журналіста. І ось тепер ця подія про нашу молодь несподівано увійшла до літопису сьогодення.

Під час заняття наші юні автори отримали свіжі примірники газети № 58 (без купюр) за 15 листопада на згадку, радісно показували фотографії із знайомими обличчями вчителям та однокласникам. Адже «Трибуна трудящих» сьогодні зорієнтована на сучасних і вдумливих, не байдужих до життя читачів, а тому постійно модернізується і вдосконалюється.

Леонід Гапєєв,

керівник гуртків «Точка зору» та «Моя майбутня професія» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради, член Національної спілки журналістів України

фото автора

Без купюр и цензуры

Сегодня о буллинге в школе не слышал и не говорил лишь ленивый. Конечно, об этом надо говорить. Безусловно. Но проблема эта существовала еще в советской школе. И писатель Владимир Железников ярко и смело это описал в повести «Чучело». На занятии кружка «Точка зрения» ЦДЮТ № 5 Харьковского горсовета, проводимом в 136-й школе, мы уделили внимание этой проблеме. И отрывки кинофильма «Чучело» даже посмотрели. И творческое задание дети выполнили.

Предлагаем вниманию читателей короткую заметку (литературный дебют) 6-классника Матвея ПОХОДЕНКО на эту тему.

Леонид ГАПЕЕВ,

руководитель кружка «Точка зрения» ЦДЮТ № 5

Буллинг в классе

«Чучело» — интересный фильм, по моему мнению один из самых интересных фильмов советских времен. Персонажи очень интересны, хотя некоторые и были злыми, но они изменились. Большая часть детей обзывали Безсольцеву чучелом, но они чуть- чуть поменяли мнение, когда узнали всю правду. Они простили, хотя и немного, но простили…

Я считаю, что здесь есть буллинг, и много. В наше время тоже много его. Я считаю, что буллинг ― это плохо, от него надо избавляться. Думаю, что этот фильм очень хороший. Всем рекомендую.

Матвей ПОХОДЕНКО, 

участник программы кружка внешкольного обучения «Точка зрения» ЦДЮТ № 5

МЕЛОДІЙНІ

CОНЯЧНІ КЛАРНЕТИ

серед осінніх хмар

Який є головний секрет успіху в професії музиканта? Про це спробували довідатися в режимі реального часу учасники гуртків «Точка зору» і «Моя майбутня професія» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради. Під час екскурсії у світ професійної духової музики відвідали звітний концерт відділення духових і ударних інструментів класу професора В.М. Алтухова у Харківській середній спеціалізованій музичній школі-інтернаті.

Там послухали твори класичної та сучасної музики Моцарта, Вебера, Крамаржа, Брамса, Пуленка, Скорика, Ковача. Кожен із 8-ми кларнетистів, учасників концерту представив публіці свою цікаву, по-різному інтерпретовану програму з 2-х творів. А допомагала їм концертмейстер Анастасія Дубова.

Кожен із 8-ми кларнетистів, учасників концерту представив публіці свою цікаву, по-різному інтерпретовану програму з 2-х творів. А допомагала юним і молодим артистам концертмейстер Настя Дубова. Перед тим, як розповімо про це, маємо відкрити один маленький секрет для наших читачів. Перш, ніж про щось повідомити в теле- чи радіоефірі, або краще написати текст для читачів, на переконання експертів у журналістиці, варто хоча б одну добу це відчути і в собі пережити. Хоча на практиці це потребує значно більше часу. Тепер подумайте, скільки днів, тижнів, навіть місяців треба готувати музичні твори, вдосконалювати інструментальну і технічну майстерність, щоб потім дійти до того професійного рівня, коли для широкого загалу глядачів і слухачів насправді вдається яскраво продемонструвати власні творчі інтерпретації виконуваних творів?

Репетиція перед «самітом кларнетистів»

За словами організатора, професора Валерія Алтухова, який був водночас ведучим заходу, цей концерт за своїм задумом став репетицією перед наступними великими змаганнями міжнародного рівня. Йдеться про X Міжнародний фестиваль інструментальної музики «Сонячні кларнети», якому вже 10 років. Як розповів присутнім Валерій Миколайович, цей проект, своєрідно іменований серед професійних музикантів «самітом кларнетистів», незабаром має відбутися у Житомирі. Вперше цього разу у творчих конкурсних змаганнях візьмуть участь музиканти України, Білорусі, Молдови, Вірменії, Сербії, Німеччини, Швейцарії у віці до 18 років, а серед членів журі мають бути лише іноземці.

Тепер про виступи наших харківських артистів. Кожен із восьми учасників концерту представив публіці складну і різнопланову програму з класичної та сучасної музики, де віртуозність гармонійно поєдналася із кантиленним мелодійним звучанням кларнету, який невипадково в перекладі з латині означає «ясний звук». Кожен виступ по-різному можна асоціювати із цікавою музичною повістю чи блискучою за своїм сюжетом новелою. Водночас, через обмеженість у часі, та в межах сучасних журналістських жанрів, не маємо можливості докладно розповісти одразу про кожного артиста. Хоча, за відгуками присутніх, чимало серед публіки готові віддати свої голоси підтримки на користь Софії Яковлевої. Нині вона 8-класниця, яка приїхала до Харкова із Херсону, і тільки 2 роки займається на кларнеті у цій музичній спецшколі. До цього не вивчала сольфеджіо та інші спеціальні музичні дисципліни. Тепер можемо собі уявити, наскільки Софія має талант і не абияку наполегливість на шляху до мети. Бо за дуже короткий час вже багато чому навчилася, але ж не зупиняється на досягнутому. Після віртуозного та виразного артистичного виконання, захоплюючих власних музичних інтерпретацій виконаної нею програми заслужено пролунали кілька вигуків «браво» із глядацької зали. Інший учасник концерту, 11-класник Денис Паценко лише третій рік грає на кларнеті, але вже встиг одержати 3-тю премію на нещодавньому міжнародному музичному конкурсі, що відбувся у Харківському університеті мистецтв.

Отож, побажаємо Софії та усім іншим учасникам великих успіхів на майбутніх конкурсах і фестивалях, де ясний голос їх виконання від України та музичної Слобожанщини має бути почутим і не залишиться без уваги професійного журі та широкого музичного загалу.

Альтернатива є…

Музичне виховання не лише у такому високопрофесійному спрямуванні, але й як творчий розвиток особистості, яка живе музикою, є меломаном в гарному сенсі цього слова, навіть поціновувачем різних жанрів і творів, безперечно формує інтелект сучасної нації. Йдеться про своєрідне поняття «творчий інтелект», яке стає часто вживаним у сучасній психології та освіті. Шкода тільки, що поки що у цій спеціалізованій школі немає спецкурсу позашкільної освіти основ медіаграмотності (основ журналістської творчості у контексті музичної тематики). Адже серед її учнів, майбутніх дорослих музикантів, неодмінно можна було б знайти юні та більш дорослі таланти, які б оволоділи основами написання таких журналістських жанрів як замітка, репортаж, інтерв’ю, рецензія і не тільки.

Адже такі музичні кадри, які можуть не тільки грати на високому професійному рівні, але й класно, змістовно і цікаво писати про музичне життя і про увесь цей світ музичних професій, будуть особливо цікаві для роботодавців-керівників музичних колективів. Свого часу автор цієї статті, працюючи у студентські 90-ті роки артистом (музикантом-гобоїстом) молодіжного симфонічного оркестру при Харківському академічному театрі опери і балету імені Лисенка, написав чимало відгуків-рецензій, заміток, статей і не тільки, які було опубліковано у газеті «ВРЕМЯ» та інших друкованих виданнях. Можу пригадати, що завжди це сприймалося живо, позитивно, і такі виступи у пресі ніколи не залишали байдужими професійних музикантів та інших читачів.

Секрети успіху,

Або ще досі музика звучить…

Пригадується, як захоплено розповів Валерій Миколайович Алтухов про своїх учнів. Чому, на його переконання, усі артисти мають гарну перспективу? Через наявні три складові професійного успіху. По-перше, гарні інструменти. Звичайно, це є фінансово не дешевою справою життя для батьків та родичів, але ж дає можливість продемонструвати й почути дійсно класне звучання. По-друге. Йдеться про сучасні методи викладання. Валерій Миколайович не рідко створює певний «виклик-експеримент» і потім спостерігає та вболіває, наскільки юні музиканти із цим впораються. А третій фактор успіху вже є тим внутрішнім «двигуном», без якого музиканти просто не змогли би розвиватися і рухатися вперед. Це своєрідна захопленість музикою, за словами їхнього педагога. Дійсно, цей здоровий азарт (у позитивному розумінні) передався і нам, слухачам, і тим, хто був присутнім в глядацькій залі у якості групи підтримки. Прикладом тому є виступ 8-класниці. Коли Валерій Миколайович розповів про свою ученицю Софію Яковлеву, яка поступила вже у старший клас (це насправді дуже складно з професійної виконавської точки зору), і перед її виступом промовив, мовляв, подивимося, що і як у неї зараз вийде, одразу почулася репліка від глядачів: «усе класно вийде!» А на підтвердження цих слів, після блискучого та виразного сентиментального і дуже артистичного виконання, захоплюючих власних музичних інтерпретацій виконаної нею програми заслужено пролунали кілька вигуків «браво» із глядацької зали.

Напевно, ідея концерту сонячних кларнетів є цікавим задумом, що має свою зорієнтованість і на самих музикантів, і для більш широкого загалу. Дійсно, музика є тим стилем життя, де час загублюється у просторі. Майже 2 години музики без перерви проминули якось непомітно.

Насамкінець, хотілося би побажати яскравих і блискучих виступів, достойних нагород і визнання публіки на майбутніх фестивалях і конкурсах усім учасникам концерту. Бо усі без винятку вони мають гарну перспективу у професійному і творчому розумінні. У в цьому ми змогли переконатися особисто під час їхнього виступу у рідній музичній 11-річці. А ще, судячи із настрою наставника, професора В.М. Алтухова, вони тепер неодмінно мають перемагати!

Ось так і досі пригадується яскраве мелодійне звучання співучих сонячних кларнетів серед похмурої погоди і нинішніх осінніх хмар.

Леонід ГАПЄЄВ,

випускник Харківської середньої спеціальної музичної школи-інтернату (1994 р.), керівник гуртків «Точка зору» і «Моя майбутня професія» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради, переможець всеукраїнських конкурсів із журналістики і правознавства, член Національної спілки журналістів України

Фото автора

ПРАВО ВИБОРУ

ЯКІСНОГО ЧИТАННЯ

«ПРАВО ТА ЖИТТЯ: ЛІТЕРАТУРНІ ДЕБАТИ». Під такою рубрикою відбулося відкрите обговорення та інтерактивна літературно-читацька гра з нагоди Всесвітнього дня молоді під час просвітницького виховного заходу гуртка «Моя майбутня професія» ЦДЮТ № 5 Харківської міської ради на базі 126-ї школи.

Творча гра відбулася серед гуртківців та учнів 8-г класу, які полюбляють цікаве читання. Як сьогодні в сучасній Україні втілюється у життя право на свободу літературної творчості? Наскільки підлітки готові популяризувати серед однолітків цікаві твори української сучасної літератури для дітей? Над цими та іншими питаннями у формі гри розмірковували її учасники. Багато смішних і повчальних історій із журналу «Справи сімейні» та сучасної української письменниці Наталії Трохим стали темами для креативних обговорень і літературних інтерпретацій.

Учасники заходу змогли неформально висловити свою думку, спробували себе у ролі читачів, видавців, експертів, літературних агентів, літературних критиків. Весело і креативно непомітно минув час цього заходу. Молоді читачі переконалися у тому, що в українській сучасній літературі для дітей є цілком достойні уваги сюжети, вони позитивні, змістовні, веселі і не дуже, але усі без винятку гуманістичні.

Леонід ГАПЄЄВ,

керівник гуртка «Моя майбутня професія» ЦДЮТ № 5 Харківської міської ради

фото автора

Грамоти за творчі інновації ―

юним авторам

Цікавою подією для культурно-мистецької і літературної України та Слобожанщини стала участь у четвертому міжрегіональному конкурсі літературної та музичної творчості «Кальміюс-2019» на Донеччині Дмитра Зимовського та Софії Гапєєвої, учасників гуртка «Моя майбутня професія» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради.

Цього разу організатори конкурсу ― філантропи з Донеччини ― учитель української мови та літератури ЗОШ № 11 м. Краматорськ, популяризатор читання серед дітей і підлітків Оксана Проселкова та пластун із Краматорська, голова ГО «Культурно-освітня фундація «Лібері Лібераті» Максим Потапчук вперше започаткували спеціальну номінацію для юних і молодих авторів до 16 років.

Напевно, кожен автор прагне до визнання серед шанувальників і прихильників. І наші юні публіцисти, попри велику конкуренцію серед дорослих досвідчених авторів, пробують себе у літературній творчості. Приємно згадати, що наших авторів нагороджено грамотами за участь у суспільно важливому проекті, мотивацію читачів до неформальних засад національно-патріотичного виховання, популяризацію серед молоді культури дозвілля. А ще — за творчі інновації та оригінальність позитивних сюжетів, що спонукають читачів до подальших цікавих роздумів; популяризацію серед молоді загальнолюдських цінностей на засадах гуманізму.

Леонід Гапєєв,

керівник гуртка «Моя майбутня професія» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради

На фото: вручення грамот юним авторам під час цікавої екскурсії до однієї з найстаріших газет Харківщини «Трибуна трудящих»

Згадаємо про спадщину

УЛАСА  САМЧУКА

Серед важливих і значних дат, які припадають на 9 листопада, варто згадати про День української писемності та мови, Всесвітній день свободи в США (засновано на честь річниці падіння Берлінської стіни). Що ідейно поєднує різні ці події? Напевно, пошук сенсу розвитку світової та української культури, особливо ХХ століття, прагнення до свободи і незалежності, українська визвольна боротьба за допомогою письменницьких (прозових, публіцистичних) і журналістських жанрів, коли слово стає «мирною зброєю» у творчості. Тепер можемо пригадати про письменника, редактора, журналіста, публіциста і громадського діяча Уласа Самчука, про його віднайдений рай в одноіменній новелі, про героїзм як повсякденну працю і не тільки?

Упродовж цього року Леонід Гапєєв, керівник гуртків «Точка зору» і «Моя майбутня професія» неодноразово виступав перед педагогами та учнями, а також у мас-медіа на теми малої прози Уласа Самчука, відкриваючи для кожної цільової аудиторії це незаслужено замовчуване ім’я в українській культурі. Принаймні, про Уласа Олексійовича Самчука читачі та слухачі зі Слобожанщини дізналися вперше. Хоча його твори і сьогодні не втратили своєї актуальності і співзвучності реаліям сьогодення.

Втім, маємо більш позитивні тенденції на загальноукраїнському рівні. Прикладом популяризації літературної і культурної спадщини Уласа Олексійовича Самчука є щорічні заходи у Національному університеті «Острозька академія». Йдеться про всеукраїнський конкурс «Визвольна боротьба у творчості Уласа Самчука», який щорічно проводиться з ініціативи та за підтримки сім’ї Соколиків, представників української діаспори у Канаді і єдиних розпорядників спадщини Уласа Самчука. Оксана та світлої пам’яті Ярослав Соколики є ініціаторами встановлення пам’ятника видатному українському письменнику-публіцисту до його 100-річного ювілею, відкриття музею Уласа Самчука в місті Рівне. Вони також надали Національному університету «Острозька академія» права на перевидання його творів для широкого кола читачів в Україні.

І, насамкінець, ще один приємний факт для Харківщини. Серед авторів-дослідників у 2019-му дипломом переможця VIII Всеукраїнського конкурсу «Визвольна боротьба у творчості Уласа Самчука» відзначається активний учасник конкурсу Леонід Володимирович Гапєєв, викладач позашкільної освіти гуртків основ журналістської творчості та профорієнтації з міста Харкова, член Національної спілки журналістів України, у номінації «Краща публікація у мас-медіа».