Сторінками класики

Чехов лікує 

під час самоізоляції

Сьогодні сучасна молодь та й дорослі не завжди мають час читати великі за обсягом тексти. Це можна зрозуміти, бо маємо не заблукати у великому масиві різної інформації, а навпаки хочемо знайти щось цікаве і корисне. Літературна класика — оптимальний варіант! І якщо хочете побути у певній філософській самоізоляції, то почитати оповідання Чехова напевно усім нам доктор прописав. А що ж я кажу? Це не гра слів, бо Антон Павлович Чехов був лікарем за фахом. Мав філософський погляд на життя. Від себе особисто додам: його оповідання дуже яскраві, публіцистичні, актуальні і сьогодні.

Пригадую, як будучи влітку у Сумах, випадково у дитячій бібліотеці побачив книжечку з оповіданнями Чехова, яка усамітнено лежала на столі серед інших своїх «колег і колежанок», чекала нового читача, бо вже була подарована. І ось я виявився саме тим читачем, який не залишив її наодинці. Згодом дітям вдома читав деякі обрані сюжети, і вони не залишили їх байдужими. А сьогодні писати коротко, лаконічно і змістовно, чесно кажучи, ще варто повчитися. А що думає з цього приводу сучасна молодь? Зараз дізнаємося про це від Еліни ДРОБКО, учасниці гуртка «Моя майбутня професія» ЦДЮТ № 5 з Харкова.

Леонід ГАПЄЄВ,

керівник гуртка «Моя майбутня професія» ЦДЮТ № 5, м. Харків

Товстий і тонкий: 

коротко та влучно

Оповідання А. С. Чехова «Товстий і тонкий» я читала двічі. Влітку я прочитала його сама, але тоді оповідання мені не дуже сподобалося. У ньому багато незрозумілих слів: Герострат, статський радник, колезький асесор. Але потім, коли ми всі разом у класі читали його ще раз та грали в ролях, оповідання мені дуже сильно сподобалося. Товстий мені здавався набундюченим і не дуже приємним, але виявилося, що це не зовсім так. Він колись навчався з тонким і нині перебував на високій посаді, але тепер зовсім не хотів, щоб його колишній шкільний товариш говорив із ним, як підлабузник. Але ж як поводиться тонкий? Він чомусь зовсім себе не поважає. Спочатку він розмовляє із товстим як товариш, а потім «збліднів та скам’янів», весь зіщулився й згорбатився. «На обличчі тонкого було стільки благоговіння, солодкуватості», що і товстому, і навіть мені стало неприємно.

Шкода, що ті людські недоліки, про які писав Чехов колись, сьогодні не зникли. Досі є такі люди, які намагаються комусь аж занадто догодити. Так говорить моя мама. Але у своєму житті я таких людей, як тонкий, ще не зустрічала.

Оповідання мені сподобалося ще й тим, що воно, хоча й коротке, але яскраве, і слів не дуже то й багато. Але потрібно багато міміки, характеру, пластики для того, щоб прочитати сюжет та по-театральному обіграти ролі в оповіданні.

Еліна ДРОБКО,

учасниця гуртка «Моя майбутня професія» ЦДЮТ № 5, м. Харків