Кімната з книжками

Семена Плужника,

Або життя, наповнене контрастами…

«Кімната з книжками Семена Плужника». Саме таку назву обрала авторка Еліна Дробко для свого сюжету. Подивився цей малюнок, точніше плакат. Він великий, дуже яскравий. Дійсно, приємно вражає своєю емоційністю та креативністю!

Чесно кажучи, мені б теж хотілося мати таку велику й освітлену, сучасну й радісну кімнату (майже музей) для творчості. Мати такі умови для творчої праці, напевно, заповітна мрія для кожного літератора!

Але ж мрії та сучасні реалії не завжди співпадають. Чи не так?

І коли замислюєшся більше, тоді стає зрозумілим, що то є чужа власність. Кімната з книжками Семена Плужника із новели Уласа САМЧУКА «Віднайдений рай».

Отож, ми наблизилися до ідеалу. Бо у плакаті показано баланс думок: оптимістичне зображення зовнішнього інтер’єру та доволі критичні цитати із тексту, що передають настрої і переживання внутрішнього світу як головного героя Семена Плужника, так і самого автора новели «Віднайдений рай». Це і є сучасне життя, що наповнене контрастами. Це і є баланс думок, що є необхідним критерієм для сучасної журналістики. І авторка, 13-річна Еліна Дробко, яка вже за короткий час занять (лише 2 місяці з листопада) спробувала себе в ролі громадського кореспондента, висвітлюючи різні культурно-мистецькі події у Харкові, про це добре знає. Та й не випадково наприкінці 2019-го року отримала свою першу грамоту на міському конкурсі шкільної журналістики, організованому громадським молодіжним телебаченням «Фест-ТV», за кращий мотиваційний лист на тему «Чому я хочу стати громадським журналістом».

Без сумніву, практика створення колажів, плакатів, малюнків є чудовою інновацією у процесі популяризації творчості Уласа Самчука. Бо про це ім’я школярі дізнаються саме під час наших занять позашкільної освіти на Слобожанщині. А ще це є доброю нагодою для розвитку у громадянській журналістиці для Еліни як авторки. Адже цей плакат є класною інтерпретацією на тему «Віднайденого раю». Після побаченого з більшим зацікавленням і навіть азартом хочеться читати прозу і публіцистику Уласа Самчука. А «Віднайдений рай» не випадково став поштовхом для досліджень різних наших авторів-гуртківців. Адже усе це, і популяризація творчості цього автора, і інтерпретації на теми його творів є сучасним проявом національно-патріотичного виховання молоді.

Цитати на плакаті

Думаю, тепер настав момент для швидкого й необхідного «холодного душу» стосовно наших читачів і глядачів? Зверніть увагу на цитати, які обрала авторка Еліна Дробко у своєму плакаті. Подані вони мовою оригіналу, як у літературному творі У.Самчука.

«Розпрощалися. Залишившися на самоті, не хотів я відразу в постіль. Помив я зуби, підійшов до шафи з бібліотечкою…»

«Через шкляні двері дивилися купи неоправлених книг і брошур, а за ними лавами, мов вояки, струнко стояли елєґантні томики в чорних шкіряних оправах. Тиснені золотом імена Ґете, Шекспіра і їм подібних дивилися на мене і спокушали. Взяти в руку, зважитись і прочитати хоч один рядок».

«Проклятий злісний біс, нікчемний і злочинний, підбив мене відхилити дверцята шафи, які, як на то те, не були замкнені…»

«І тоді для мене ясно стало все. Песимізм мого товариша не був безпідставний. Закривши швидко шафу деревляних манекенів, здавалось, що я попав між мертвяків. Миттю зник усей настрій, яскравість… Дихання мертвої доби відчувалося на кожному предметі…»

Ось так ви теж змогли переконатися у тому, що різних питань для дискусії на тему «Віднайденого раю» кожного разу виникає все більше і більше. Це ми відчуваємо на заняттях у різних цільових групах серед молоді, ще й за участі й присутності дорослих читачів. Однозначно й без сумніву можна впевнено сказати одне: «Кімната з книжками Семена Плужника» (не лише на плакаті, а ще й у новелі) ― це цікаве життя, наповнене контрастами…

Леонід ГАПЄЄВ,

керівник гуртків «Моя майбутня професія», «Точка зору» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради, член Національної спілки журналістів України, фіналіст онлайн-курсу з громадянської журналістики «СторіМейкер» (2019 р.)

на фото: 

«Кімната з книжками Семена Плужника». Плакат-інтерпретація на тему новели «Віднайдений рай» Уласа Самчука. Авторка Еліна Дробко, молода 13-річна громадська кореспондентка, яка наприкінці 2019-го року отримала свою першу грамоту на міському конкурсі шкільної журналістики, організованому громадським молодіжним телебаченням «Фест-ТV», за кращий мотиваційний лист на тему «Чому я хочу стати громадським журналістом».

Про що замислився

собака у вікні?

***

Про що замислився

собака у вікні?

Мороз малює там

Сюжети на стіні?

Вікно квартири

Високо під дахом…

Дунай там буде ночувати?

(вірш-інтерпретація на тему сюжету оповідання «Собака у вікні» Уласа Самчука, автори Софія та Леонід Гапєєви).

Про що замислився собака у вікні? Колаж Софії Гапєєвої

В інтерпретації юної Софії ГАПЄЄВОЇ, 8-річної авторки колажу «Про що замислився собака у вікні?» на тему сюжету оповідання «Собака у вікні» Уласа Самчука цей песик на ім’я Дунай виглядає доволі мило і симпатично. А про що ж він замислився? Нехай пошукають відповіді самі глядачі та читачі.

Боротьба добра і зла

в романі Уласа Самчука «Марія»

З давніх-давен боротьба добра і зла займала найважливіше місце в житті усіх народів. Традиційним закінченням кожної казки була перемога добрих і відважних героїв над злими і підступними. Крізь століття пролетіла ця боротьба, залишивши свої думки та спогади в інших жанрах української літератури.

Однією з головних проблем роману Уласа Самчука «Марія» є протистояння добра і зла. Тисяча вісімсот шістдесят перший… рік скасування кріпацтва. Саме це, здавалося, було перемогою білого над чорним. Селяни отримали свободу, але життя не стало легше. Наступного року народилася Марія. Ще в дитинстві вона відчула цей морок, втративши батьків і пішовши в найми. Бо змушена була і хотіла жити! А як же не хотіти, коли тільки з’явилася на світ, тільки розплющила очі, і сонце вже засліпило і зігріло своїм яскравим теплим промінням ?! Воно ніби освітило темряву, в якій була вона немовлям до цього. Пізніше, працюючи наймичкою, дівчинка зазнала кривди від злих сусідських дітей, проте, поплакавши, знову поверталася до них. Отже, добро знову отримало маленьку перемогу.

Сповнена сонячним сяйвом, Марія стала прекрасною дівчиною і зустріла перше кохання. Але й тут втрутилось зло в образі царського режиму і змусило коханих розлучитися. У романі кажуть, що наше життя ― це зебра, вкрита чорними і білими смугами. Тож Маріїне життя минало то темною, то світлою смугою. І скоро з’явилася людина, яка принесла світло, тримаючи в руках білу стрічку життя. Дівчина довго не хотіла приймати щастя, бо старе кохання засліпило очі. Втративши надію на світле майбутнє з Корнієм, Марія вийшла заміж за Гната. І тут її спіткало лихо: зла доля забрала дітей. Проте повернула коханого Корнія. Згодом колишня любов повернулася, народилися Корнієві діти. Та щастя недовго тривало. Замість одного лиха з’явилося інше. Царський режим змінила радянська влада, а життя Марії знову торкнулася темрява. Син Максим став лютим ворогом своїм батькам. Їх протиріччя настільки загострилися, що Корній був змушений вбити власне дитя.

Якщо дивитись з одного боку, померла зла людина, але з іншого, вбивство ― це злочин, який має бути покараний, але не в цьому випадку.

Зараз, у 21-му столітті відбуваються деякі події, які дуже нагадують минуле. Отож, боротьба добра і зла, показана читачеві в романі Уласа Самчука «Марія», сьогодні триває. Бо життя створює багатьом серед нас нові виклики сьогодення…

Мені особисто після прочитання «Віднайденого раю», інших оповідань і новел нині під час шкільних канікул стає дуже цікаво досліджувати творчість Уласа Самчука. Шкода, що цього нині немає у шкільній програмі. Але дуже добре те, що можна багато цікавого дізнатися про життя і творчість Уласа Олексійовича під час занять гуртка позашкільної освіти «Моя майбутня професія».

Переконана, що кожному з нас варто знайти час і почитати його твори, або хоча би послухати деякі аудіокниги на інтернет-ресурсі УкрЛіб (https://www.ukrlib.com.ua/books). Порівняно із минулим століттям часів самого Уласа Самчука, сьогодні у сучасних читачів є такі можливості. Отож популяризація духовної і культурної спадщини цього автора має активізуватися. Для перемоги добра не тільки у романі «Марія»…

ЕЛІНА ДРОБКО, гурток «Моя майбутня професія» ЦДЮТ № 5, м. Харків

Будинок слова:

жахливі історії ХХ століття

Про жахливі і водночас правдиві історії ХХ століття, що відбувалися у Харківському Будинку слова, ми дізналися з документального фільму 13 грудня, в день народження Миколи Хвильового. Активну участь у цьому заході, який відбувся у прес-клубі «Карітас», взяла Наталя Мацибак-Стародуб, філолог, волонтер, громадський діяч, яка приїхала до Харкова з Херсонщини.

У сюжеті розповідалося про поетів, які жили у Будинку слова майже 100 років тому, у 20-30 роках минулого століття. Раніше вулиця, на якій розташовано цей будинок, мала назву Барачна, нині це вулиця Культури. Деяких поетів, які там мешкали у минулому столітті, мало хто знає чи пам'ятає, а особливо я. Бо тільки у восьмому класі почала вивчати предмет історії Харківщини, але на уроках нам про поетів ще нічого не розповідали. Деякі люди також не знали, що Будинок слова назвали так, тому що він побудований літерою «С».

Ще у фільмі розповідали про те, як людей тихо забирав «чорний воронок» НКВС та більше їх ніхто не бачив. Деякі із літераторів були засекреченими агентами КДБ, які видавали себе за поетів, щоб тримати все під контролем та доповідати у відповідні органи.

В Будинку слова жили дуже багато поетів. Курбас, Куліш, Поліщук, Багряний, Хвильовий, Ярошенко, Сосюра, Тичина та інші. Це був кооперативний будинок, на будівництво якого гроші надавали самі літератори.

У фільмі усім, хто зацікавився цією темою, надавався коротенький опис або інформація про сім’ю кожного поета окремо. Сьогодні треба показувати такі фільми, щоби виховувати патріотичне покоління молоді. Аби сучасні громадяни знали, наскільки радянська влада поводила себе не по-людськи відносно самої України та українців. Бо знищувала цвіт нації. Та багато чого ще радянська система зробила, коли більшовики були при владі. Хоча велика частина радянських людей ХХ століття були комуністами, вірили, що радянська влада — це добре, а в результаті більшу частину з них було заарештовано та страчено. За ними приїжджав «чорний воронок», поетів забирали. І вони зникали у невідомості…

Коли ті «люди з органів» першим забрали й заарештували Михайла Ялового, тоді Микола Хвильовий застрелився в кімнаті цього будинку…

Без сумніву, сьогодні треба показувати такі фільми, щоби ми не забували про свою історію. Бо без минулого немає майбутнього.

На фото: Наталя Мацибак-Стародуб і Володимир Чистилін під час показу фільму; «Будинок слова» сьогодні (вул. Культури) тощо

Еліна ДРОБКО,

8-г клас 126-ї школи, гурток «Моя майбутня професія» ЦДЮТ № 5, м. Харків

На честь Григорія Сковороди

На честь 300-річчя відомого філософа і культурного діяча Григорія Савича Сковороди наприкінці листопада відбувся показ фільму, організований громадським діячем Володимиром Чистиліним. Захід відбувся у прес-клубі «Карітас».

До слова, один із учнів Сковороди започаткував університет у Харкові. І сьогодні ми повинні пишатися тим, що ця видатна особистість раніше жила у нас на Слобожанщині.

Із фільму ми дізналися чимало цікавих фактів. Скажімо про те, що Григорій Савич Сковорода жив у Харкові на Лисій горі. Коли святкували в місті 250-річчя народження Сковороди, то будинок розібрали, а залишили тільки колодязь. Пізніше на честь Сковороди його іменем назвали вулицю Сковородинівська.

Еліна ДРОБКО,

гурток «Моя майбутня професія» ЦДЮТ № 5, м. Харків

ДЕБЮТ У ГАЗЕТІ:

ЩАСЛИВІ РАЗОМ !

Сьогодні усім нам, і дітям, і дорослим хочеться побільше добра, гармонії, позитиву. І не лише в інформаційному просторі, але й у реальному житті. Для ЕЛІНИ ДРОБКО, учасниці гуртка «Моя майбутня професія» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради, 8-класниці 126-ї харківської школи, яка побувала в якості громадського кореспондента на показі Різдвяної кантати «Щасливі разом» — музично-театралізованої вистави від ГО «Всеукраїнське Молодіжне Спілкування» у Палаці студентів НТУ «ХПІ» цей позитив має особливе значення.

Адже наша молода авторка отримала свою першу газетну публікацію у найстарішому друкованому виданні Харківщини — «Трибуна трудящих», № 62 взимку наприкінці 2019-го. Пригадуючи свої студентські роки, автор цих рядків тоді у 90-ті теж взимку побачив опублікованим свій перший матеріал на останній сторінці обласної газети «Панорама» із красномовною назвою «Лотос цветет даже зимой» про фестиваль індійської музики. І той, і нинішній заголовки у газеті редколегія залишила незмінними в первозданній авторській інтерпретації. Це теж, певною мірою, є символічним, чи не так?

А тому сьогодні цілком логічно буде привітати нашу авторку із дебютом у газеті. А ще від себе особисто та від імені гуртківців хочу подякувати відповідальному редактору газети «Трибуна трудящих» Василю Васильовичу ЧИГРИНУ за конструктивну співпрацю і надані можливості для творчого і професійного розвитку наших молодих авторів.

На фото:

ЕЛІНА ДРОБКО із авторським примірником газети «Трибуна трудящих»

Леонід ГАПЄЄВ,

керівник гуртка «Моя майбутня професія» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради, член Національної спілки журналістів України

Про що замислився собака у вікні?

(сімейне читання

оповідань УЛАСА САМЧУКА)

Сімейне читання сьогодні є одним із способів розвитку творчого мислення, популяризацією основних засад національно-патріотичного виховання. Саме сімейна творчість є запорукою того, що молодь почне цікавитися літературою і культурою видатних діячів ХХ століття нині у третьому тисячолітті.

Окремо творів для дітей молодшого шкільного віку, здається, Улас Самчук не писав. Бо орієнтувався на більш дорослу читацьку аудиторію. Хоча в бібліотеках Харкова та у безмежній мережі Інтернет саме життя засвідчує нам про певні обмеження стосовно наявності творів Уласа Самчука для читачів будь-якого віку, ми знайшли певний вихід із ситуації. В електронній бібліотеці https://www.ukrlib.com.ua вдалося (серед іншого) знайти текст оповідання «Собака у вікні».

Деякі із творів Уласа Самчука сьогодні знайшли своє втілення у життя за допомогою інтерпретації на різні теми. До речі, своєрідну творчу і педагогічну новацію автора цих рядків вдало продовжила учасниця гуртка «Моя майбутня професія» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 (м. Харків). Так, 8-річна Софія Гапєєва цього разу сміливо експериментувала із формою та сучасним креативним дизайном своєрідного колажу, що за своєю формою та розміром навіть чимось нагадує агітаційний плакат, який спонукає почитати прозові твори Уласа Самчука.

Відверто кажучи, першоджерело (оповідання «Собака у вікні»), розраховане на більш дорослих читачів, передає нам суворі й нелегкі закордонні будні українців ― героїв сюжету, які безмежно сумують за рідною Україною та намагаються пристосовуватися до життя там. У тексті Самчука той собака є чомусь сердитий, мабуть ще й голодний?
Дії відбуваються у квартирі на п’ятому поверсі будинку із мишами під самісіньким дахом. Водночас в інтерпретації юної Софії, авторки колажу «Про що замислився собака у вікні?» цей песик на ім’я Дунай виглядає доволі мило і симпатично. А про що ж він замислився? Нехай пошукають відповіді самі глядачі та читачі.

Про що замислився

собака у вікні?

Мороз малює там

Сюжети на стіні?

Вікно квартири

Високо під дахом…

Дунай там буде ночувати?

(вірш написали Софія та Леонід Гапєєви, це є сучасна інтерпретація на тему сюжету оповідання «Собака у вікні»).

Популяризувати і читати вибірково оповідання (як частину творчості) Уласа Олексійовича Самчука можуть навіть діти. Тільки, з погляду Софії вони це роблять з позитивним акцентом. І поки собака на ім’я Дунай про щось таки замислився у вікні, довірливо поглядаючи на нас із висоти п’ятого поверху, ми дивимося униз, де у сюжеті малюнку кудись поспішають автомобілі і трамваї сучасного міста. Що ж там відбувається?

«Внизу ревіли на всі лади сирени авто і без перерви шуршали трамваї. Музика, космос, концерт без дисонансів!» Ось так, дослівно у тексті У. Самчука, обраного і продемонстрованого юною авторкою яскравою цитатою колажу, показано тогочасне життя закордонних українців. А завдяки таким креативним сучасним інтерпретаціям за допомогою плакату-колажу (доволі великого обсягу у квартирному просторі) та віршам на різні обрані теми, ми переконуємося у тому, що оповідання Уласа Самчука цікаві. Не тільки люди як герої сюжетів про щось переживають, мріють, говорять. Навіть Собака у вікні в однойменному оповіданні про щось замислився. Неодмінно, той текст краще спокійно й вдумливо почитати. Бо він, дійсно, того вартий.

Леонід ГАПЄЄВ,

керівник гуртків «Точка зору» та «Моя майбутня професія» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради, член Національної спілки журналістів України, фіналіст онлайн-курсу з громадянської журналістики «СторіМейкер» (2019 р.)

фото автора

ГЕРОЇЗМ

У ТВОРАХ

УЛАСА САМЧУКА

Що таке героїзм не з плакатів, рекламно-політичних роликів чи передвиборчих гасел, а у житті митця і кожної пересічної людини ? Відповіді на ці та інші питання шукали під час проведення ігрового ток-шоу «Героїзм у творах Уласа Самчука». Вперше старшокласники відкрили для себе поняття героїзму у конкретних творах, та у житті і творчості Уласа Самчука, відомого у світі журналіста, письменника, публіциста, громадського діяча і просто національно свідомої людини, чиє ім’я поки ще залишається не відомим для читачів Слобожанщини. Це відбулося під час заняття гуртка «Точка зору» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради на базі 136-ї школи. Окрім гуртківців, запросили і учнів 8-а класу.

Багато дискусійних питань обговорили під час цього літературно-публіцистичного і науково-практичного дослідження. Такі креативно проведені заходи ще тривалий час обговорюють наші школярі, чекаючи нової зустрічі. Отож, декілька слів про те, що відбувалося цього разу.

Поки одна група учасників ток-шоу створювала креативні малюнки із цитатами творів Уласа Самчука, друга група брала участь в обговоренні, а третя — в імпровізованому сценічному читанні його творів. А ще в якості запрошеного гостя і незалежного спостерігача виступив мій колега, вчитель історії та правознавства Олександр Васильцов, який водночас представляє новий напрям у діяльності ЗМІ Харківщини — громадське телебачення для педагогів «Фест-тв». Із «Фест-тв» наш гурток активно співпрацює у проведенні різних пізнавальних заходів, тому цікавим стало запросити правника й історика Олександра Васильцова до цього творчого дослідження творчості Уласа Самчука, в історичному та сучасному вимірі.

Дійсно, героїзм у житті і творчості Уласа Самчука — це і повсякденна праця, і постійне самовдосконалення, і конкретна спроба активніше включитися у життя, хоча й не тільки… Бо чимало актуальних і цікавих сьогодні ідей старшокласники змогли знайти, уважно слухаючи і голосно читаючи тексти деяких творів Уласа Самчука. А далі творче завдання дещо ускладнилося, додалося ігрових варіацій та інтерпретацій на теми різних сюжетів. Як показує практика (минулого року ми теж проводили такі творчі експерименти серед різних груп школярів) деякі твори, наприклад «Віднайдений рай» надовго зберігаються у пам’яті молоді. А от деякі деталі сюжету варто пригадати, тобто перечитати текст як першоджерело творчості автора.

— Чи змінилося ставлення до самого сюжету «Віднайденого раю»? А що думаєте з приводу отих книжок-манекенів та взагалі бібліотеки дерев’яної ? ― запитую у молоді. Тут і почалося справжнє жваве обговорення, виплеснули у простір приховані емоції, виник калейдоскоп думок і певних протиріч. Власне, такі цікаві моменти проведення занять є справжньою квінтесенцією незабутніх за своїми враженнями творчих досліджень.

— Ставлення до самого сюжету «Віднайденого раю» у мене особисто не змінилося протягом року. Текст цікавий і є над чим тут насправді замислитися, — розповідає учасниця гуртка «Точка зору» Олександра Гришко, яка минулого року брала участь в аналогічному творчому експерименті. Тільки тоді вона дізналася про сюжет вперше, а сьогодні має продовження власного дослідження. — Але ж книжки-манекени та взагалі бібліотека дерев’яна якось дивують та навіть дещо шокують, — продовжує свою розповідь старшокласниця. Пізніше Олександра Гришко остаточно завершила розпочатий ще у класі сюжет креативного міні-плакату із символічною назвою «Філософія Уласа Самчука», який тепер глибоко вражає глядача своєю глибиною змісту та емоційністю.

— Думаю, той пан адвокат Семен Плужник багато чого добився у своєму житті: популярності і визнання, грошей і слави, престижної роботи і багато клієнтів. І тому він має право та й взагалі цілком має рацію тримати у себе вдома те, що вважає за потрібне, — ось так вже захищає світогляд новоспеченого канадського адвоката українського походження інша учасниця ток-шоу, старшокласниця і активна учасниця гуртка «Точка зору» Катя Псарьова. До речі, вона за цей рік встигла досягти значних успіхів у журналістиці. Тому дивиться на озвучену проблему більш сучасним поглядом. Бо, за її спостереженнями, сучасна молодь та й взагалі сучасне суспільство у першу чергу робить ставку саме на здобуття популярності і визнання, грошей і слави, престижної роботи і подібних фінансово вигідних здобутків.

Поки йде активне обговорення інша учасниця гуртка, трошки молодша за присутніх 8-класників 10-річна учасниця гуртка Софія Кочура тихо створює свій малюнок. Потім її цікаві ідеї як цитати і власні думки втілилися у зображеннях та тектовках малюнку. «Героїзм сьогодення» у виконанні Софії — креативний сюжет, який нагадує малюнок-колаж — виражений у тому, щоби виховувати не тільки своїх дітей, (приємно, що роботу педагогів помічають представники молоді), адже героїзм — це допомога іншим і повсякденна праця…

Цікаві думки молоді спонукають до більш глибоких роздумів, аби за словами самого У. Самчука, ми змогли включитися активно у життя. У простір сучасності.

ПРО ПАТРІОТИЗМ І НАЦІОНАЛЬНУ ІДЕЮ

Відверто кажучи, самого автора цього дослідження і творчо-педагогічного експерименту (як педагога і свідомого громадянина) турбує те, що по суті є проблемою більш глибокою за своїм соціальним сенсом і змістом. Як показані патріотизм і національна ідея, героїзм наших днів у сюжеті «Віднайденого раю»? Складається таке враження, що справжній героїзм продемонстрував на власному життєвому прикладі сам Улас Олексійович Самчук. Одразу особисто себе він активно задіяв до життя, подолавши сотні кілометрів, аби зустрітися із давнім другом і однодумцем Семеном Плужником. Але ж далі, під час їхнього спілкування після 16 років мовчання і невідомості, скільки він не намагався активізувати свого співрозмовника на більш відверту розповідь, той уникав цього? Невпевненість у завтрашньому дні, відсутність нащадків через суцільну кризу, згубний тотальний песимізм… Ось те, що залишилося від людини, нині успішного адвоката, через 16 років? Чи автор цих рядків має рацію, чи якось занадто налаштований критично до головного героя сюжету?

Однозначно стає зрозумілим, що глибина роздумів і почуттів, прагнення до патріотизму і захист людської гідності — ці та інші чинники людини більш характерні для самого Уласа Самчука як автора сюжету «Віднайденого раю». А його головний герой є, на превеликий жаль, показом та проявом тогочасних тенденцій, коли прийшовши до влади, грошей чи слави люди кардинально змінюються. Не у кращому розумінні цього. Але то вже інші реалії життя. І в подібному соціумі Улас Самчук, нерідко виступаючи із критикою на адресу «своїх», ризикував залишитися не зрозумілим, до кінця не сприйнятим серйозно серед свого оточення. Бо у будь-якому соціумі не люблять пророків-правдошукачів у своїй вітчизні. Цю аксіому доводити не потрібно. Але, з іншої точки зору, досвід Уласа Олексійовича Самчука як журналіста, публіциста, письменника, громадського діяча і просто національно свідомої людини, для якої людська гідність гармонійно пов’язана із усіма чинниками прояву героїзму як повсякденної праці, коли через різні фактори життя, стає дуже не легко робити свою справу, для нас дуже цінним є саме сьогодні. Мабуть сам У. Самчук думав у 20-му столітті далеко на перспективу про роль і місію молоді у вдосконаленні суспільства, розбудові власної держави. Саме тому ми сьогодні активно задіяли нашу молодь до цих творчих досліджень. Теж, із поглядом на перспективу.

УСЕ ПІЗНАЄТЬСЯ В ПОРІВНЯННІ?

За словами великого Сократа, усе пізнається в порівнянні. Тому автор цього дослідження вирішив звернутися до словників та інших джерел, де тлумачиться поняття «героїзм», «герой». Це найвище виявлення самовідданості й мужності під час здійснення видатних за своїм значенням дій. Героєм є особа, що проявляє вищу форму мужності, розв'язує суспільно значимі конфлікти, яка за свої досягнення чи якості розглядається як ідеал, приклад для наслідування. Герой береться за розв'язання, як правило, виключних за своїми масштабами і труднощами завдань. Він бере на себе підвищені обов'язки і більшу відповідальність, ніж люди, які керуються загальноприйнятими нормами поведінки. (http://slovopedia.org.ua/42/53395/280048.html; https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D1%80%D0%BE%D0%B9; http://sum.in.ua/s/gherojizm)

Думаю, багато серед озвучених моральних, психологічних та інших важливих чинників цілком характерні для особистості У. Самчука. Героїзм його творів гармонійно поєднаний із його дуже цікавою та насиченою автобіографією, із його вольовою, творчою та креативною для свого часу особистістю. Хоча не буду робити певну ідеалізацію його постаті, оскільки сам Улас Олексійович не полюбляв створювати із своєї персони кумир. Навпаки, він говорив про необхідність формування активної і соціально відповідальної людини серед широкого загалу. Тому героїзм у творах У. Самчука не може бути поставлено у залежність від соціально-політичної вигоди, чи діючої влади. Бо насправді у сучасній журналістиці говорити правду є справою ризикованою. Але в цьому теж є героїзм наших днів, який головним лейтмотивом творчості та громадянської позиції людини має сформувати серед сучасної молоді громадян, гідних своєї родини і країни. Це, до речі, теж є проявом людської гідності, про що згадується дещо іншими словами у «Героїзмі наших днів». Тоді наші старшокласники згодом стануть Людьми з великої літери, у гарному сенсі цього слова. І не виключено, що коли ми повернемося до проведення цього творчого експерименту через деякий час, то чимало серед нинішніх старшокласників пригадають і про героїзм наших днів, і про віднайдений рай у творах митця. Але кожен це зробить у власних інтерпретаціях на теми сюжетів Уласа Самчука, у контексті особистих життєвих спостережень.

Леонід ГАПЄЄВ,

керівник гуртка «Точка зору» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради, член Національної спілки журналістів України, фіналіст онлайн-курсу з громадянської журналістики «СторіМейкер» (2019 р.)

фото автора