НАЙЦІКАВІШІ МІСЦЯ УКРАЇНИ

Цікава й пізнавальна творча гра з такою назвою відбулася під час заняття гуртка «Моя майбутня професія» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради на базі 126-ї школи з нагоди 100-ліття Дня Соборності України.

Старшокласники із 7-б та 7-в класів взяли участь у своєрідній фото-екскурсії, дізналися чимало цікавого про історією та сьогоденням різних куточків нашої країни. Любов до Батьківщини можна виховувати по-різному. Головна ідея цього заходу — надати можливість сучасним підліткам більше дізнатися про цікаві місця для екскурсій в Україні. А ще учасники гри змогли спробувати себе у дебатах, продемонстрували перед присутніми свої читацькі і слухацькі здібності. Ця справа викликала у старшокласників жвавий інтерес до професій, пов’язаних із туризмом, завдяки яскраво оформленим сучасним книгам із серії «Моя Україна»: «Замки та фортеці України» та «Найцікавіші місця України».

Під час неформального ознайомлення із цікавими місцями для подорожей Україною слобожанці виявили не абиякий інтерес до Львівщини, Волині, Закарпаття, Донеччини, Чернігівщини. Оригінальні і дещо незвичні мандри рідною країною за допомогою такої креативної фото-екскурсії формують сучасні компетентності учасників освітнього процесу і розвивають світогляд.

Леонід Гапєєв,

керівник гуртка «Моя майбутня професія» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради

ФОТО-МАНДРИ УКРАЇНОЮ

Цікава й пізнавальна фото-екскурсія з нагоди 100-ліття Дня Соборності України відбулася під час заняття гуртка «Точка зору» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради на базі 136-ї школи.

Любов до рідної країни можна виховувати по-різному. У чому ж головна ідея цього заходу? За задумом педагога гуртка «Точка зору» сучасним дітям і підліткам варто більше дізнаватися про цікаві місця для екскурсій в Україні. Адже це є водночас нашою історією та сьогоденням. Таку можливість мали наші читачі, завдяки яскраво оформленим сучасним книгам із серії «Моя Україна»: «Замки та фортеці України» та «Найцікавіші місця України». Під час жвавого і неформального ознайомлення із цікавими місцями для подорожей Україною юні та більш дорослі слобожанці виявили не абиякий інтерес до Львівщини, Волині, Закарпаття і не тільки. А ще підтримала цю класну ідею Ганна Чернишенко, вчитель біології та хімії із 20-річним стажем роботи у рідній школі, а нині педагог-вихователь групи подовженого дня. Адже Ганна Дмитрівна теж поділилася своїми враженнями та спогадами відвідання різних цікавих місць в Україні.

Кожен із учасників заходу обрав свої улюблені місця для мандрів Україною. І коли наші молоді співвітчизники дізнаються про це вперше, то можливо дехто з них разом із батьками у майбутньому зможе втілити свою мрію у життя. Адже мандри рідною країною, нехай і за допомогою такої креативної фото-екскурсії розвивають світогляд, збагачують культурно і духовно.

Леонід Гапєєв,

керівник гуртка «Точка зору» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради, член Національної спілки журналістів України

УКРАЇНСЬКІ КНИЖКИ — У ГОСТІ

ДО ШКОЛИ

Під такою позитивною символічною назвою відбулося ігрове й пізнавальне заняття гуртка «Точка зору» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради на базі 136-ї школи.

Під час шкільних канікул нашим учням хочеться чогось нового і цікавого. Ті гуртківці, які в ці снігові зимові дні не покинули рідних домівок на Слобожанщині, змогли відчути несподіваний цікавий і приємний сюрприз. Адже сучасні українські та європейські книжки із цікавими персонажами завітали до нас у гості безпосередньо на заняття гуртка до школи.

«Лисичка йде до бібліотеки» (серія «Маленьке диво», автори Лоренц Паулі і Катрін Шерер, переклад з англійської 2016 р.), «Балакуче яблуко та інші історії» (автор Юрій Винничук, 2017 р.)… Вже самі їхні назви налаштовують на добрий гумор, позитивні роздуми та креатив. У такий ігровий інноваційний спосіб серед наших читачів-гуртківців формуємо засади критичного мислення та розвиваємо творчу особистість. До речі, для допитливих і небайдужих дітей та дорослих відкрию маленький секрет педагога і тата. Ці сюжети додатково почитали ми з дітьми ще й вдома. Бо вони цікаві, оптимістичні, знімають стрес і спонукають нас до позитивних творчих роздумів…

На завершення хочеться подякувати співробітникам Харківської обласної бібліотеки для дітей за чудову можливість безкоштовного ознайомлення із сучасними українськими та європейськими виданнями. Читайте і насолоджуйтесь, бо сюжети цих книжок того варті.

Леонід Гапєєв,

керівник гуртка «Точка зору» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради

КУДИ ПОДОРОЖУВАТИ

УКРАЇНОЮ?

Скажіть, ви полюбляєте подорожувати Україною? Тоді це варто почитати саме вам. Про цікаві і вражаючі своєю красою мальовничі місця Херсонщини можемо дізнатися із статті КАТІ ПСАРЬОВОЇ у рубриці «Життя, краса та побут рідної Херсонщини», що має назву «САМОБУТНЯ МАЛЬОВНИЧА ТАВРІЯ ЗАПРОШУЄ ДО СЕБЕ».

Напевно, щоби втілювати свої задуми у життя, варто про це подумати завчасно? Поки на Слобожанщині землю прикрасив чудовий сніг, дехто подумки спробує опинитися у літню пору на неповторній Херсонщині? А допоможе у цьому авторський твір, за який у 2018-му нашу харківську учасницю гуртка основ журналістики нагороджено дипломом у номінації «Багатогранність Таврійської краси» за перемогу у IV регіональному літературному конкурсі імені Ю.К. Голобородька в контексті 90-річчя письменника.

Отож, приємного і цікавого вам читання!

На фото: нагороду молодому автору Каті Псарьовій вручає декан Українського мовно-літературного факультету імені Г.Ф. Квітки-Основ’яненка Харківського Національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, кандидат філологічних наук, професор Костянтин Голобородько

Леонід Гапєєв,

керівник гуртка «Точка зору» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради

Життя, краса та побут

рідної Херсонщини

САМОБУТНЯ МАЛЬОВНИЧА ТАВРІЯ

ЗАПРОШУЄ ДО СЕБЕ

Тендріївська коса —

Неповторна краса

Краса кожного краю та міста в Україні унікальна. Та краса Херсонського краю неповторна. Ви запитаєте, чому? На Херсонщині є дивовижне місце, яке вам подарує незабутні спогади від єднання з природою. Це Тендріївська коса. Важко описати словами цей мальовничий острів. Краще один раз побувати на Херсонщині та усе побачити на власні очі. Окрім пляжів, озер-лагун, там можна піднятися на маяк. Щоб помилуватися дикими конями.

Аджигольський маяк —

найвищий в Україні

Також не можна оминути увагою Аджигольський маяк. Уявіть собі, це один із найстаріших маяків, який розташований на маленькому острові. Він був побудований ще у 1911-му році. Назва маяка походить від мису Аджиголь. Його висота 64 метра. До того ж, він є найвищим маяком в Украіні.

А ще є різні цікавинки у самому обласному центрі.

Сонячний годинник

Особливо привертає увагу гостей міста розташований у Херсоні 11-метровий сонячний годинник, який одночасно є і пам’ятником Джону Годварду. Саме так, згідно з його заповітом нащадки звели на честь великого філантропа настільки унікальну меморіальну стіну.

Пригадаємо ще один цікавий факт. Херсон неодноразово ставав знімальним майданчиком для багатьох фільмів. Найвідоміші з них: «Пригоди Тома Сойєра і Гекльбері Фінна», «Америкен бой», «Де 042?» та інші.

До речі, ви знали про те, що Херсон був побудований за наказом імператриці Катерини другої у 1778-му році?

Проспект, від вулиць незалежний,

або вражаюча архітектура сьогодення…

Якщо погуляти сьогодні містом пішки, то можна відкрити для себе іншу цікавинку. Це проспект, названий іменем відомого до революції флотоводця. Чим сьогодні унікальний проспект Ушакова?

Ще одна вражаюча історія. Проспект Ушакова в місті Херсоні має унікальну особливість. Адже його не перетинає жодна вулиця. Але це зовсім не означає, що вулиці не стикаються з цим проспектом. Вулиці беруть свій початок від нього і йдуть в сторону сходу або ж заходу.

Також Херсон є рідним містом для таких відомих особистостей. Це Макс Барських, Ігор Кондратюк, Сергій Бондарчук, Лев Троцький, а також Володимир Вірчис та інші.

Дива Херсонщини складно описати в одному нарисі. Бо в кожного з нас будуть свої думки та особисті враження. Тому автор спробувала привернути увагу до найцікавіших місць Таврії. Пригадуючи «Зачаровану Десну» Олександра Довженка, якось виникла думка про зачаровану Таврію. Але, думаю, у Херсонщини є трошки інше творче обличчя. Дійсно, дива Херсонщини привертають увагу до себе потенційних туристів з інших регіонів країни, близького й далекого зарубіжжя.

Особисто мені, як автору зі Слобожанщини (відкрию маленький секрет: наші обидва міста, і Харків, і Херсон є «сусідами» у «географічному алфавіті» України) дуже цікаво було б побачити не тільки вже згадані дива Таврії, але й інші популярні і маловідомі цікавинки Херсонського краю. Саме в такий спосіб ми створюємо засади культурного діалогу між різними регіонами країни.

Таврійські пастелі

Говорячи про життя, красу та побут дивовижної і до кінця ще не дослідженої Херсонщини, мою увагу привернула інформація, розміщена на сайті Херсонського порталу АртКавун (http://artkavun.kherson.ua/goloborodko.htm) про книгу Ю.К. Голобородька під назвою “Таврійські пастелі”. Вона складається з шести оповідань ліричної тональності: “Цей осінній дощ”, “Дорога ніколи не кінчається”, “Жовте листя серед літа”, “Сніг у листопаді”, “На господарстві”, “Іскри Чумацького шляху” та двадцяти п’яти етюдів (“Краплини голубого дощу”, “Вода із зоряної криниці”, “Понад лиманом”, “Зелене диво”, “І море, і чайки...”, “Горобина ніч”, “Крига співає” тощо). А ще й романтичних поезій у прозі, об’єднаних таким позитивно-художнім заголовком “Таврійські пастелі”, що й дало назву збірці.

ДИВА ХЕРСОНЩИНИ:

ВАРТО ПОБАЧИТИ ХОЧ РАЗ

Життя, краса та побут нинішньої Херсонщини були б не повною мірою досліджені без творчості Юрія Костянтиновича Голобородька. Окремі його мініатюри створюють ліричні замальовки характеру думок місцевих жителів. Про що вони говорять і думають? На що чекають і сподіваються? Що ближче їм до душі? З точки зору сучасного автора і читача ці сюжети налаштовують до роздумів про подорожі рідною країною…

Тому й зараз цей дивовижний край Херсонщини, здавна відомий під назвою Таврія, який поєднав історію і цікаве сьогодення, налаштовує до творчих роздумів у пошуках міжкультурного діалогу серед молоді і дорослих.

Самобутня мальовнича і водночас загадкова Таврія сьогодні кожного небайдужого запрошує в подорож до себе…

КАТЕРИНА ПСАРЬОВА,

учасниця гуртка позашкільної освіти «Точка зору» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міської ради

ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ГУРТКІВЦІВ

ЧЕРЕЗ МАЛУ ПРОЗУ УЛАСА САМЧУКА

Які передумови формування особистості гуртківців за допомогою малої прози УЛАСА САМЧУКА? Для формально налаштованих співвітчизників можу одразу порадити… це не читати. А для допитливих і не байдужих читачів можу відкрити один секрет: цей автор заочно, крізь призму часу, став моїм однодумцем у деяких важливих питаннях. Скажімо, у тому, що у своїх статтях як журналіст «Волині» чимало наводить обґрунтованої критики на адресу сучасників. Отож, є над чим замислитися і нам сьогодні…

ТПК:

ТВОРЧО, ПОЗИТИВНО, КРЕАТИВНО…

Саме ці три складові практично формують розвиток особистості та компетентності гуртківців. Від теоретичних міркувань одразу звернімо увагу на практичні аспекти. На мене особисто завжди справляло позитивне враження, коли викладачі могли особистим прикладом показати свої знання, вміння, професійність. Коли педагоги-музиканти вдало і професійно виступають в якості диригентів чи виконують різні твори на музичних інструментах. Коли редактори друкованих видань не просто керують людьми, а ще й вміють цікаво та змістовно, переконливо та емоційно писати актуальні журналістські чи письменницькі власні твори. Саме тому створив і веду авторський блог (ПРАВО ЗНАТИ — ЧАС ДІЯТИ! блог Леоніда ГАПЄЄВА leonidgapeev.blogspot.com). Періодично наповнюю його контентом, тобто новими сюжетами власних авторських публікацій. Інші приклади свого вміння і професійності, освоїх вагомих перемог і нагород всеукраїнських конкурсів нині наводити не буду. Бо зараз трошки інша тема, хоча й можу показати на власному прикладі те, про що говорю…

ТВОРЧО. ПОЗИТИВНО. КРЕАТИВНО. Саме ці три складові не лише практично формують розвиток особистості та компетентності гуртківців. Ці фактори сприяють позитивно осмисленому сприйняттю підлітками себе у сучасному навколишньому світі, дають можливість знайти свою роль у соціумі.

У ПОШУКАХ «ВІДНАЙДЕНОГО РАЮ»:

практичні приклади

Із особистого досвіду можу сказати ось про що. Творчо і безумовно позитивно знайшов цікавий підхід до справи під час ознайомлення із творчістю УЛАСА САМЧУКА. Про це написав на авторському блозі.

Приємною творчою несподіванкою для старшокласників 136-ї харківської школи під час заняття гуртка «Точка зору» ЦДЮТ № 5 Харківської міськради стало перше знайомство із творчістю УЛАСА САМЧУКА. Відомого письменника, редактора і журналіста, громадського діяча ХХ століття, ім’я якого через більшовицьку ідеологію було незаслужено викреслено з української історії, літератури і культури, журналістики і публіцистики. Втім, життя поступово вносить в це явище свої позитивні корективи.

Перше знайомство, немов перше побачення? Пригадайте свою молодість, шановні дорослі читачі. Ті неповторні захоплення й емоції. Бо саме такі схожі враження могли відчути наші старшокласники, коли стали учасниками своєрідної творчої лабораторії під час читання і дослідження новели «Віднайдений рай» Уласа Самчука. Цей твір обрали не випадково. Адже в ті дні листопадового тижня 2018-го високосного року Україна відзначала День гідності і свободи. Тому для молодих авторів знайомство із життям і творчістю Уласа Самчука є своєрідним лейтмотивом національно-визвольної боротьби сьогодення, спроби переосмислення свого місця в соціумі, в державі і суспільстві. До речі, в новітній українській школі, за словами гуртківців, поки немає й згадки про Уласа Самчука. Саме тому на позашкільних заняттях про це ім’я підлітки дізналися вперше.

Креативно те, чого бракує нині…

«Віднайдений рай»… Цей твір одразу спокушає і привертає увагу своєю назвою. Напевно, поєднання журналістики і письменництва у творчості автора дають свій неповторний результат! Цей сюжет глибоко вражає своєю яскравою образністю, актуальністю і публіцистичністю. Особливо шокує парадоксальністю. Товариші, що нарешті зустрілися через 16 років поневірянь, так і не змогли почути одне одного у змістовній відвертій розмові? Є гостинність, комфорт, великий лімузин, його дружина і пес Тиран… Але немає нащадків, хто би продовжив ту адвокатську справу. Стоять собі похмуро на полицях суворі канадські державні закони, а вікна міцно зачинені від чужих поглядів та потойбічного світу? Ось так знайшов свій «рай цивілізації» головний герой сюжету. Але чи знайшов свій земний рай сам автор? Ці роздуми заінтригували і викладача, і присутніх молодих читачів…

У чому креативність або ноу-хау? Із цим питанням звертаюсь нині до усіх зацікавлених і небайдужих читачів. Сюжет «Віднайденого раю» можна сприймати по-різному. Послухавши варіанти відповідей, різні точки зору, тепер озвучу свою думку, свою позицію.

Креативність викладання і популяризація текстів малої прози У. Самчука виражені у цікавій і змістовній творчій інтерпретації. Цей сюжет про до кінця не зрозумілий земний рай має багато несподіванок. Але, як показує практика, навіть під час спілкування із дорослими читачами (педагогами), доводиться багато чого домислювати самотужки. Адже сюжети і стиль УЛАСА САМЧУКА не такі й легкі для сприйняття пересічного масового читача. Хоча, з іншого боку, при більш детальному вивченні його публіцистичних і журналістських творів у книзі «Документ доби»: публіцистика Уласа Самчука 1941― 1943 років (видання 2008 року Державного архіву Рівненської області та науково-редакційної групи області «Реабілітовані історією») мене особисто зацікавив його сміливий і критичний погляд на життя. Багато його критики на адресу співвітчизників минулого століття і тоді не всім подобалося. Але, з точки зору формування світогляду сучасної молоді творча спадщина УЛАСА САМЧУКА є безцінним культурним надбанням для читачів України та для небайдужих українців усього світу.

«Віднайдений рай» УЛАСА САМЧУКА:

шукаємо цінності, що нас поєднують»…

По-різному сьогодні різні критики та літературознавці оцінюють творчість цього автора. Особисто для мене як педагога і національно свідомого громадянина однозначно заслуговують на увагу невичерпні джерела культури виховання особистості як молоді, так і дорослих. Бо саме ці риси притаманні малій прозі Уласа Самчука. Тому під час занять із підлітками намагаємося не просто знайти творчий підхід та позитив, завжди шукаємо несподіванки і креатив. Так було під час заняття гуртка «Моя майбутня професія» ЦДЮТ № 5 Харківської міськради, що відбулося наприкінці грудня 2018-го на базі 126-ї харківської школи за участі 7-класників у форматі ігрового прес-клубу на тему «Віднайдений рай УЛАСА САМЧУКА: шукаємо цінності, що нас поєднують». Обрали трьох ведучих, які разом із педагогом по черзі прочитали сюжет «Віднайденого раю» усім присутнім. Адже і про цей твір, і про існування самого автора харківські школярі дізналися вперше. А після прочитання твору відбулося досить змістовне жваве обговорення. На основні ключові запитання «чи знайшов сам автор свій земний рай» від підлітків довелося почути як традиційні, так і доволі несподівані відповіді. В цьому і є перевага таких креативних імпровізованих занять.

Не варто усе розписувати тільки за сценарієм, тобто діяти як в математиці за схемою. Маємо залишити місце і для простору певної свободи творчої інтерпретації. Цікаві й несподівані думки стосовно прочитаного, шокуючи відкриття дійсності, коли на полиці книги класиків літератури виявилися не справжніми, а дерев’яними (невже успішний канадський адвокат не міг собі дозволити придбати до власної бібліотеки справжні книги?), та й не тільки створюють неповторні моменти для розвитку критичного мислення. Посмішки на обличчях і аплодисменти в аудиторії… Це лише маленькі приклади великої справи популяризації невідомого і достойного автора ХХ століття сучасній українській молоді у російськомовній школі. Попри стереотипи мовного плану, можу відверто сказати: семикласникам це було цікаво!

Інший приклад дослідження творчості УЛАСА САМЧУКА ― це практичне заняття гуртка «Точка зору» у 136-й харківській школі. Там, говорячи мовою музикантів, спробували провести імпровізацію у більш камерному ансамблевому звучанні. Прочитавши текст наодинці, дівчата, за задумом педагога, створили маленьку творчу імпровізацію. Продемонстрували присутнім своєрідну аудіокнигу: з 6 сторінок тексту на кожній обрали собі найцікавіші фрагменти, які читали вголос. Чесно кажучи, спробував себе в якості читача і глядача. Можу вас запевнити: тоді для першого разу вийшло досить непогано!

Те, про що часто писав УЛАС САМЧУК, тобто про людину соціально активну і відповідальну за власне життя, певною мірою втілюється сьогодні у життя. Мова йде про наших учасників освітнього процесу ХХІ століття. Наші гуртківці та водночас молоді автори вивчають основи журналістики і літературної творчості. Одні з них пробують себе вперше на публічних теренах творчості, а деякі вже змогли успішно проявити себе в різних проектах і конкурсах. Отож, багато чого ми обговорили на заняттях, досліджуючи життя і творчість У. Самчука. Мене особисто теж дуже вразили певні елементи сюжету «Віднайденого раю». Спитаєте, які саме? Та й взагалі, чому саме цей сюжет так припав до душі. Не варто саме зараз розкривати усі секрети нашої творчої лабораторії. Бо головною загадкою цього заняття, питанням на яке шукали відповіді, є той віднайдений рай…

Відкрию лише один секрет. Національно-визвольна боротьба в житті і творчості Уласа Самчука може мати не звичні й дещо не типові для багатьох нас читацькі інтерпретації. Саме тому для сучасних читачів сюжет «Віднайденого раю» можна назвати своєрідним «хітом» творчості цього автора. А хто має сумніви, нехай почитає та поміркує собі наодинці, коли ніхто не відволікатиме.

«Полювання» за справжніми книжками,

або про виклики сучасного життя…

До речі, про саме читання. Сьогодні багато з нас потроху стали забувати, коли востаннє тримали в руках справжню книгу? Автору цього журналістського дослідження дуже хотілося продемонструвати собі та іншим, що любов до книги ще не згасла серед широкого загалу. Ввечері прослухав в інтернеті роман «Марія» у форматі уривків твору з аудіокниги, яка розповідає про життя, знайомства, зустрічі й кохання селян того часу, а в 13-му розділі присвячена Голодомору 1932-33 років. Класні речі?! Хоча, таке враження складається лише на перший погляд. Бо сучасні інформаційні ресурси та технології ніяк не замінять справжньої книги. Тієї своєрідної живої книги, що створює можливості для змістовного спілкування про вічне, духовне і земне. І поки молоді автори пішли після заняття із певними роздумами, педагог теж довго переймався особливостями національно-визвольної боротьби дослідників творчості малої прози Уласа Самчука із державницькими реаліями та не дуже радісними справами у царині культури. Наприклад, у харківських бібліотеках дуже мало книжок цього автора. В основному є роман «Волинь», а інших книжок чомусь немає?

…Пошук «віднайденого раю» продовжився у своєрідному «полюванні» за публіцистикою Уласа Самчука. Пригадую, як під монотонний гуркіт коліс потяга метро після занять стрімко поспішав до харківської обласної універсальної бібліотеки, розташованій по вул. Кооперативній. Приємна річ! Там читачів обслуговують безкоштовно. А на мене особисто там вже зранку чекав (аби потрапити на деякий час додому) серйозний «Документ доби»: публіцистика Уласа Самчука 1941 ― 1943 років, видання 2008 року Державного архіву Рівненської області та науково-редакційної групи області «Реабілітовані історією»…

Виховання національної свідомості

через критичне мислення…

ТВОРЧО. ПОЗИТИВНО. КРЕАТИВНО. Скорочено звучить: ТПК. Віддалено нагадує про відомий музичний твір І.С. Баха. Саме так формуємо та виховуємо національну свідомість співвітчизників серед читаючої молоді. Не через політичні гасла і відомі стереотипи, а за допомогою критичного мислення. Бо сам автор часто у публіцистиці ставив собі та читачам різні запитання. А життя теж з часом підказує нам свої відповіді. Цілком логічно, аргументовано і змістовно, без зайвих «шпаргалок»…

Сьогодні головне завдання для батьків та освітян ― це спонукати молодь мислити. Свідомо не говорю «навчити мислити». Бо то вже є наступним кроком для творчого розвитку.

Для початку школярі мають спробувати це самі, відчути не з реклами, а з власного досвіду цей смак бажання до пізнання. Коли активно використовувати ресурси інтернету та бібліотеки, то можна знайти певні передумови для формування особистості гуртківців за допомогою малої прози УЛАСА САМЧУКА. Важливо мати час і бажання для цього процесу самоосвіти.

Тепер, замість післямови, можемо продовжити розмову, нехай і заочно. Маю поставити деякі питання до читацької аудиторії. Які риси особистості Уласа Самчука є цінними для сучасної людини? У чому виражена визвольна боротьба в його житті і творчості? Які загальнолюдські цінності у малій прозі Уласа Самчука близькі та зрозумілі сучасній людині ХХІ століття? Наскільки сучасна молодь готова сприймати ці ідеї?

Напевно, кожен зможе поміркувати наодинці над цими актуальними запитаннями, які вже стали викликами сьогодення…

Леонід ГАПЄЄВ,

керівник гуртків «Точка зору», «Моя майбутня професія» ЦДЮТ № 5 Харківської міськради, член Національної спілки журналістів України

фото автора

Права людини

крізь призму сучасності

Під час новорічних і різдвяних свят традиційно ми звикли вітати одне одного та бажати нових успіхів у житті та творчості. А ще згадувати про важливі події, що відбулися протягом 2018-го високосного року.

Крізь час ми рухаємося, відчуваємо певні зміни. Але при цьому залишаються серед нас загальнолюдські цінності, які маємо зберігати для нинішніх та майбутніх поколінь. І говорити про права людини, і писати публіцистичні роздуми у формі есе теж цікаво з погляду сучасної молоді. Саме так думки та сучасні публіцистичні історії про толерантність матеріалізуються та знаходять відгук серед прискіпливих членів журі всеукраїнського конкурсу учнівських есе із досить символічною назвою «Права людини крізь призму сучасності». Освітній Дім прав людини в Чернігові в рамках Всеукраїнської освітньої програми «Розуміємо права людини» у партнерстві з Міністерством освіти і науки України, Міністерством юстиції України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Українською Гельсінською Спілкою з прав людини проводили цей конкурс задля сприяння реалізації Національної стратегії з прав людини та Всесвітньої програми освіти в сфері з прав людини ООН. Метою заходу є поширення інформації про права людини, активізація інтересу до актуальних питань в сфері прав людини серед учнівської молоді, виявлення та стимулювання творчих, обдарованих молодих людей, зацікавлених у правозахисній діяльності; сприяння їх профорієнтації, стимулювання до прояву активної життєвої позиції, формування в українському суспільстві поваги до загальнолюдських цінностей.

Отож, привітаємо автора есе, 11-класницю 126-ї харківської школи, учасницю гуртка «Моя майбутня професія» ЦДЮТ № 5 Харківської міськради Діану Шерстюк із дипломом фіналіста всеукраїнського конкурсу.

Леонід Гапєєв,

керівник гуртка «Моя майбутня професія» ЦДЮТ № 5 Харківської міськради