Пізнать себе — то школа нелегка,

Життя мінливе, мов швидка ріка...

(переказ-інтерпретація на тему

«Куди тече ріка» Уласа Самчука —

уривку з роману «Волинь»)

Мрії... серйозні й несерйозні, реальні й нереальні. Дуже добре, коли у маленької людини є якась мрія, до якої вона прагне. "Людина без мрії, що птах без крила", — говорить народна мудрість. Улас Самчук, так само як і його герої, умів радіти світові й будувати у собі власний світ, заснований на добрі. Письменник у творі показує два світи: перший — це дорослий — серйозний, заклопотаний, і світ дитинства — фантазій і мрій. Вони тісно переплітаються між собою. Події, зображені у творі, відбуваються в короткому часі: початок XX ст. і до 30-х років. У центрі — панорама селянського життя, побуту, тяжкої праці біля землі, показана через долю великої родини Довбенків: Матвія і Насті, синів Василя, Володька, Хведота, дочок Катерини і Василини. У праці на землі все життя родини Довбенків, бо праця — це основа життя людини. Працюючи, кожная людина виконує Божу заповідь, забезпечує своє матеріальне існування, утвержджує себе як особистість.

Володько — гідний син свого батька

Ось і розповідь так само й починається з того, що батько працює у полі, до всякої роботи звичні його руки. А чим же живе його серце? Звичайно ж, що любов'ю та турботою за родину. А Володько? Він — гідний син свого батька. З дитинства в нього виникає живий інтерес до довкілля. Майже як колись малого Тараса Шевченка вабило на залізні стовпи, що підпирають небо. Так і Володько вирішує дослідити, куди ж усе таки тече річка, бо дуже вже кортить побачити йому, як вона впадає в море. Мені пригадується цікавий приклад. І таким прикладом із літератури є вірш Івана Франка «Мойсей», завдяки допомозі друзів він довів людей до найкращого життя. Дуже хочеться йому вчитися, тому він вмовляє свого старшого брата навчити його читати, а потім понад усе прагне до школи, до книжок. Вступивши до школи, Володько натхненно вчиться. Знання черпає не тільки з книжок. Його, немов магнітом, тягне до млина, де спілкуються селяни. Чекаючи своєї черги, вони розповідають різноманітні житейські історії, а Володько, принишкнувши, слухає, та запам’ятовує. Вдивляючись у воду річки, Володько також мріє про речі звичайні й разом з тим незвичайні. Річка кликала кудись за собою, і хлопець докладає максимум дитячих зусиль, щоб його бажання здійснилося. Фантазія Володька не від нудьги, а від того, що він духовно багатий, емоційно вразливий. Від діда Лук'янчука хлопець дізнався про історію села Лебеді, яка його надзвичайно схвилювала: "Його цікавить, чому це дійсно немає тих лебедів. І де ж вони ділися? І чого зімліла річка?" Найбільше Володько став боятися того, що так може і річка пропасти: "Усе тягне й тягне та вода. Хочеться надивитися, бо хто знає, чи не втече вона одного разу зовсім у безвість". У результаті незупинного пізнання Володько духовно виростає. Від Дніпра до Амазонки, через усі моря й океани, від Кордильєр до Гімалаїв обнімає його зір планету і, мабуть, це саме так зненацька змінило в його очах старе, своє село, людей, товаришів і навіть батьків.

Пішов сіяти розумне, чесне слово...

Його взяв хтось і посадив дещо вище від решти тих, що його оточували". Свій життєвий вибір Володько мотивує дуже навіть таки чогось незрозуміло, але чітко: "Хліборобом я не буду. Я піду і буду скрізь так, як мій батько зерно, сіяти добре, розумне, чесне слово... Потрібне слово, конечне слово". Володько такий ніжний, такий чуйний серцем, такий щедрий на таку любов. Разом з меншим братом Хведотом він вирушає мандрувати берегом річки. Маленький Хведот терпить усі такі негаразди і ще такі труднощі мандрівки. В цьому йому дуже допомагають його природна допитливість: малий так само дорожить довірою брата і боїться її втратити. Молодший братик цінує моральні чесноти — дотримання слова, відповідальність, порядність, самоповагу. Це такі якості, які закладаються в дитинстві і є основою буття людини. Із самого малечку хлопець вростає з розумінням добра і зла, гріха і покарання за гріх.

Дитячі мрії: досяжні й недосяжні,

Або будинок щастя у кожного свій…

Дитячі мрії... Великі й малі, досяжні й недосяжні... Це дуже добре, коли у маленької людини є мрія. Будинок щастячка. Перші перемоги на шляху до неї дають упевненість у своїх силах, бажання йти далі до великої мрії, докладаючи будь-які перешкоди. На шляху до своєї мрії (подивитися, куди тече річка) герої виявили сміливість, спостережливість, уміння міркувати, здатність до ризику. Хоча маленькі мандрівники не дійшли до кінця, все ж це була велика перемога дітей над собою і своїми почуттями. Запам'ятовуються слова Матвія: "Але дітям своїм наказую: Діти! Мусите перш, ніж торкнутися землі, пізнати себе. Вчитися мусите. Всі до одного. Чуєте?" Цей заповіт пізнати себе передбачає пізнання свого народу, його родової історії, культури, усвідомлення особистого життєвого покликання. Володько може бути прикладом для наслідування для кожного з нас своїм жагучим потягом до знань, інтересом до життя, прагненням рости духовно, чуйністю серця, що бере на себе всі болі, всі страждання рідної землі, невичерпним життєвим оптимізмом і самовідданістю у справі служіння Батьківщині.

Отже, підводячи підсумки, можна зробити такий висновок. Ідучи до мети, треба розраховувати тільки на себе, тому що не завжди поряд будуть люди, які можуть допомогти. Треба покладатися на друзів. Але не завжди поряд будуть друзі і знайомі, які з радістю тобі допоможуть. Цей висновок розгортає моє уявлення. Не потрібно боятися проблем, а лише тісно співпрацювати з ними. Я не стадо, я особистість, і лідер. Щоби бути успішною людиною, я не тільки вчуся на власних помилках, а ще й постійно повторюю вивчене. Сама віра людей в когось мотивує людину до великих вчинків та не дає їй думати, що вона нездара. Якщо покопатися в моїй голові, то можна зустріти одну маленьку думку. У тебе є ти, і разом ви зможете досягти все, навіть якщо людина сама. Хочу охопити літературу в цілому, щоб навести вам приклад. Прикладом з твору є Маруся з одноіменної повісті «Маруся Чурай», коли її підтримувало усе село. Матуся Чурай щиро кохала Петра, але той залишив іі наодинці з хворою мамою.

«Куди тече ріка» в сюжеті самого Уласа Самчука? Це питання є надзвичайно цікаве, не однозначне й філософське.

Пізнать себе — то школа нелегка,

Життя мінливе, мов швидка ріка...

Еліна ДРОБКО,

учасниця гуртків «Точка зору» і «Моя майбутня професія» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради