НЕ СКЛАЛИ ЗНО:

ЩО ДАЛІ?

(НЕ ЗАБУВАЙМО ―

Життя триває!)

Протягом 2019-го наша авторка Дар’я БАЦЬКО досліджувала цю тему. І не просто аналізувала соціальну проблему, а й ретельно більше ніж півроку створювала ґрунтовний, по-дорослому змістовний аналітичний журналістський матеріал. Звичайно, не залишалися осторонь цього педагог і мама. Одразу зауважу, що тему підліткового суїциду 14-річна авторка обрала і запропонувала сама. Якось немодно про це говорити? Запитувала старшокласниця у дорослих і отримала просту відповідь ― про це потрібно говорити…

Але якщо вже братися за серйозну справу, то слід її довести до кінця. Такі жорсткі вимоги професійної журналістики, бо читач завжди прагне і має право дізнатися правду, відкриту й неупереджену, аби мати змогу робити власні висновки.

Відверто кажучи, іноді ми, дорослі, переконували авторку у тому, що така серйозна тема варта державної і суспільної уваги у будь-який час. І нічого страшного у тому, що не встигла написати до літніх канікул. Бо ця сумна правда життя ніколи не втрачає свого сенсу і змісту, актуальності. Протягом усього навчального року. Та й взагалі, протягом життя…

І ось наприкінці 2019-го у найстарішій газеті Харківщини «Трибуна трудящих» вийшла стаття Дар’ї БАЦЬКО із гучною назвою «Не здам ЗНО…» Далі не буду цитувати, бо маю зберегти таємницю для читачів…

ХІБА ПРОБЛЕМА В ЗНО ?

Ця стаття 14-річної авторки Дар’ї БАЦЬКО — спроба застерегти однолітків від такого кроку як самогубство, заклик до дорослих знаходити час для спілкування із своїми дітьми, щоб не сталося непоправної біди… Бог та батьки подарували кожному з нас безцінний дар — життя, а дехто таким безглуздим вчинком як самогубство виявляє невдячність за цей дар. Життя — не комп’ютерна гра, де можна блукати різними рівнями і кожного разу у випадку надзвичайної ситуації, стративши одне життя, без проблем використати інше. Не можна переграти, переписати… Треба навчитися жити тут і зараз.

Незважаючи на свої чотирнадцять, авторка не боїться братися за дослідження цілком «дорослих» тем. Безперечно, з точки зору основ критичного мислення, ми, педагоги, маємо підтримувати такі соціально значимі ініціативи школярів, майбутніх студентів.

ПРО ЦЕ ПОТРІБНО ГОВОРИТИ!

Про цю проблему підліткового суїциду якось намагаються не говорити. І те, що молодий автор не побоялася за це взятися, вже заслуговує на увагу і підтримку. Навіть з житейської точки зору, поспілкуватися із респондентами, виявилося не легкою справою і через територіальну віддаленість поменшання Дар’ї Бацько на Харківщині від сучасних можливостей міста Харкова, мегаполісу обласного значення. І, нарешті, вдалося подолати цю перешкоду, а її співрозмовники зрозуміли, що проблема і її вирішення починається від нашої громадянської активності, від совісті і сумління, бо маємо про це сказати і правдиво надати інформацію читачам. Бо це, по суті, стосується кожного, і не варто відхрещуватися чи замовчувати проблему.

Про наявну суспільну байдужість розповіла мені як педагогу і журналісту мама авторки статті. На думку моєї співрозмовниці, суть у тому, що раніше за фактами підлітково суїциду була миттєва реакція ЗМІ та відповідних державних органів, одразу проводилися зустрічі і бесіди у колективах шкіл і не тільки. А сьогодні ніхто нікому не потрібен, була людина… і раптом її не стало, про це усі мовчать?

Однозначно можу запевнити читачів, що автор Дар’я Бацько, як громадянський журналіст (автор передмови до статті учасниці гуртка нещодавно успішно закінчив онлайн курс із громадянської журналістики та отримав сертифікат) неодмінно заслуговує на підтримку, бо мета її статті стосується захисту інтересів великої цільової аудиторії.

Важливо, що цю дуже не модну і можливо не вигідну комусь тему розвиває саме «із середини» представниця молоді підліткового віку. Автором показано різні точки зору та дотримано баланс думок, тобто практично втілено у життя сучасні вимоги журналістики. Ця журналістська стаття із фрагментами жвавого і пізнавального інтерв’ю 14-річної дослідниці актуальної і суспільно значимої проблеми створена на високому професійному рівні та заслуговує на увагу широкого загалу читачів.

Короткі цікаві та приголомшливі історії спонукають до активних і змістовних роздумів. Тримаючи увагу читача без паузи, автор не забуває про головне: життя триває, ЗНО ― не самоціль, отож варто більше спілкуватися дітям і дорослим, і просто пам’ятати, що кожен із нас є людиною, неповторною, творчою особистістю.

Про цю проблему варто говорити, аби суспільство і державні структури це явище не замовчували, а дійсно діяли для її вирішення. Почнімо із себе, підтримаємо естафету пошуку правди, мудрості, справедливості, права на життя, започатковану авторкою.

Леонід ГАПЄЄВ,

керівник гуртка «Точка зору» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради, засновник та ведучий авторського блогу «ПРАВО ЗНАТИ — ЧАС ДІЯТИ!», член Національної спілки журналістів України, фіналіст онлайн-курсу з громадянської журналістики «СторіМейкер» (2019 р.)

на фото:

Дар’я Бацько із авторським примірником газети «Трибуна трудящих»