Музей під відкритим небом:

екскурсія віртуальна, задоволення реальне!

Колись автор цих рядків побував там на екскурсії ще у студентські часи, а яскраві враження залишилися на довгі роки. Тому виникла ідея поділитися можливістю дізнатися про цікаве із нашими молодими гуртківцями та їхніми батьками. Ось так втілюємо неформально і змістовно засади сучасного національно-патріотичного виховання. Цілком реально і абсолютно безкоштовно усі охочі і не байдужі змогли відвідати Національний музей народної архітектури та побуту України.

Він розташований на мальовничій околиці Києва, поблизу селища Пирогів. За свою вже сорокарічну історію він прийняв мільйони відвідувачів. Фондова збірка Музею налічує понад 70 тисяч експонатів. На території розміщено близько 300 пам'яток народної архітектури, датованих XVI − XX століттями.

Слобожанщина, Наддніпрянщина, Полісся, Подялля, Карпати і не тільки. Кожна мала Батьківщина нашої великої української родини, кожен регіон у різні пори року маю свою неповторну велич і красу. Варто подивитися і помандрувати Україною, тоді навіть захочеться плакати чи радіти, дивуватися і посміхатися тим, наскільки наша рідна країна дійсно багата своєю культурою та історією. І все це можна сприймати тепер більш сучасно. Завдяки таким екскурсіям в режимі онлайн.

А ще чудовий відеоряд і класне музичне оформлення додатково створюють позитивний настрій. Отож, долучайтеся до безкоштовної екскурсії онлайн https://www.youtube.com/watch?v=em8XYLdRm4Q, і отримаєте цілком реальні незабутні враження від побаченого.

Леонід Гапєєв,

керівник гуртків «Моя майбутня професія», «Точка зору» ЦДЮТ № 5, Харків

(фото автором зроблено під час віртуальної екскурсії)

АРТ-МАЛЮНОК СЕЛА —

У ТРІЙЦІ ВСЕУКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕМОЖЦІВ

Ще до початку карантину ми почали досліджувати творчість відомого у світі українського письменника, журналіста, публіциста Уласа Олексійовича Самчука. Про це чимало матеріалів на сторінці у ФБ ЦДЮТ, на авторському блозі, у газеті «Трибуна трудящих» підготовлено та опубліковано за ініціативи педагога Л. Гапєєва. І наприкінці цього навчального року маємо повідомити ще одну класну новину: арт-малюнок — інтерпретація на тему однойменного твору публіцистики Уласа Самчука 1941 ― 1943 років  (Волинь, 1942-й рік) нашої 8-річної авторки Софії Гапєєвої з гуртка «Моя майбутня професія» ЦДЮТ № 5 (м. Харків) помічена на всеукраїнському та міжнародному рівні поважними представниками української діаспори у Канаді.

За представлений арт-малюнок Софії Гапєєвої із використанням креативних дизайнерських прийомів із символічною назвою «Село, де серце відпочине» від керівництва КЗ «Рівненський обласний краєзнавчий музей» Рівненської обласної ради, від керівництва літературного музею Уласа Самчука (м. Рівне), від імені розпорядниці літературної спадщини і виконавиці останньої волі Уласа Самчука пані Оксани Бризгун-Соколик (Канада) член гуртка «Моя майбутня професія» ЦДЮТ № 5 Харківської міськради, юна авторка Софія Гапєєва відзначається дипломом переможця всеукраїнського учнівського конкурсу імені Уласа Самчука «Мої враження від творчості/твору Уласа Самчука» (ІІІ місце) у номінації «Твір образотворчого мистецтва» з нагоди 115-ліття від дня народження письменника. У подарунок від організаторів конкурсу Софія отримала велику і красиву книгу ― сучасне видання роману У. Самчука «Волинь», сувенірну продукцію від Літературного музею Уласа Самчука (м. Рівне). (Побачити арт-малюнок «СЕЛО, ДЕ СЕРЦЕ ВІДПОЧИНЕ» можна за посиланням: ПРАВО ЗНАТИ — ЧАС ДІЯТИ ! блог Леоніда ГАПЄЄВА https://leonidgapeev.blogspot.com, 02.02.2020)

Дослідження творчості У. Самчука та участь наших авторів-гуртківців у цьому всеукраїнському конкурсі фактично міжнародного рівня є гарним проявом, позитивним прикладом не формального і дуже змістовного національно-патріотичного виховання сучасної української молоді.

Свого часу Улас Самчук не раз ставив акценти на повазі до важкої селянської праці. Водночас він дуже любив і цінував сільське життя, бо народився у заможній селянській родині. Через те землю він любив, обожнював, беріг, не продавав, а ще й людям він ідеї дарував… Ось так наша юна авторка створила свою ідею-інтерпретацію красивого життя у сільському стилі, що тепер стає актуальною темою відпочинку влітку. А мальовнича Волинь та Рівненщина, мала Батьківщина Уласа Самчука, своєрідна публіцистика сільського життя, стають тією душевною розрадою, якої так не вистачало тоді у часи другої світової війни. Відверто кажучи, цього бракує нині і нам, сучасним українцям?

Леонід ГАПЄЄВ,

керівник гуртка «Моя майбутня професія»

 ЦДЮТ № 5 Харківської міськради

фото автора

Як захиститися

від нав’язливої реклами?

Жорстке запитання, бо це є ознаки нашого часу. Людина, особливо в карантині, піддається шаленим маніпуляціям та нав’язливому інформаційному впливу з боку окремих рекламодавців. Але є прості способи захисту від цього.

Головне, навчитися критично мислити, вміти співставляти інформацію та факти із оціночними судженнями. Але сучасні рекламодавці «підмішують» усе підряд, аби споживачі інформації усе це «скоштували», особливо не замислюючись …

Про це та інше розмірковує наша авторка Катя Псарьова у своїй статті, опублікованій у газеті «Трибуна трудящих», яка своєю назвою трохи бентежить і навіть шокує або застерігає від ризиків: «Убивающая реклама». Проти пропаганди можна боротися схожими методами. Чи не так?

До речі, цю газету читають люди різного віку, які налаштовані на критичне сприйняття навколишнього світу. І це вселяє надію. 

Втім, зараз не будемо вас ні в чому переконувати, думайте самі і робіть правильні висновки…

Леонід  Гапєєв, керівник гуртка «Точка зору»

ЦДЮТ № 5, Харків

ДЕБЮТ У  «ТРИБУНЦІ»

ГРОМАДЯНСЬКА 

ЖУРНАЛІСТИКА ― ДІЄ !

Карантинні реалії не стали обмеженням у дієвій творчій роботі для юних кореспондентів. Попри велике інформаційне перевантаження університетськими завданнями для першокурсниці, майбутнього економіста, наш студкор Ольга Зеленевич з гуртка «Моя майбутня професія» ЦДЮТ № 5 міста Харкова наполегливо продовжує самовдосконалюватися у практичній громадянській журналістиці серед молоді. Бо цей напрямок сьогодні є доволі популярним у медіаосвіті.

«Вимушена самоізоляція»… Ці вирази ми сьогодні чуємо дуже часто чи не на кожному кроці. А Оля ще й ділиться власними публіцистичними роздумами і порадами із читачами газети. І, користуючись нагодою, напередодні нашого професійного свята Дня журналіста, хочу висловити слова вдячності на адресу Василя Васильовича ЧИГРИНА, відповідального редактора обласної газети «Трибуна трудящих» за активну громадянську позицію, висвітлення актуальних тем професійного розвитку і становлення сучасної молоді. Саме про ці актуальні проблеми Ольга Зеленевич  написала у  своїй статті, опублікованій у 20-му номері видання. До речі, автор цього репортажу і педагог, згадуючи свої студентські роки, теж спробував себе у ролі студкора (студента-кореспондента) газети «VIVAT LEХ!», і своє редакційне посвідчення досі зберігає…

А нині привітаємо нашу авторку Ольгу Зеленевич  із дебютом. Її матеріал побачив світ саме напередодні Дня журналіста.  І, насамкінець, ще один цікавий факт. У нинішніх умовах карантину «Трибунка» не ховається від читача «у самоізоляції», а навпаки продовжує виходити «в ефір», тобто постійно радує читача новим друкованим контентом, бо є відкритою для людей. Адже громадянська журналістика сьогодні ― діє.

Леонід Гапєєв,

керівник гуртка «Моя майбутня професія» ЦДЮТ № 5, м. Харків,

член Національної спілки журналістів України

ПАЛКИЙ ПРИВІТ

ГЕРОЯМ МУЛЬТФІЛЬМУ

Кожна дитина про щось мріє. Чи не так? Учасниця гуртка «Моя майбутня професія» ЦДЮТ № 5 з Харкова Софія Гапєєва, напевно мріє, щоби діти були дружніми як герої її улюбленого мультфільму. Якого саме, не будемо видавати секрети. Бо багато серед дітей і так здогадаються.

Саморобні пластилінові іграшки 8-річна авторка створила сама, із великим натхненням, поки дорослі батьки були зайняті своїми справами. А домашній фоторепортаж з нагоди міжнародного дня захисту дітей Софія Гапєєва передає як палкий привіт усім дітлахам та героям улюбленого мультфільму.

Леонід Гапєєв,

керівник гуртка «Моя майбутня професія» ЦДЮТ № 5 з Харкова

Фото: Софія Гапєєва

РОЗДУМИ

ПРО ЛЮДСЬКУ ГІДНІСТЬ:

ІІ МІСЦЕ

НА ВСЕУКРАЇНСЬКОМУ КОНКУРСІ

Ще у докарантинному часі 2020 року нашої новітньої історії ми почали досліджувати творчість відомого у світі українського письменника, журналіста, публіциста Уласа Олексійовича Самчука. І наприкінці цього навчального року маємо повідомити класну новину: актуальні роздуми нашої авторки ЕЛІНИ ДРОБКО були помічені на всеукраїнському та міжнародному рівні поважними представниками української діаспори у Канаді.

А публіцистичне дослідження «ПРО ЛЮДСЬКУ ГІДНІСТЬ ТА НАЦІОНАЛЬНУ СВІДОМІСТЬ» увійшло до десяти кращих текстових публіцистичних творів серед школярів України. Так, від керівництва КЗ «Рівненський обласний краєзнавчий музей» Рівненської обласної ради, від керівництва літературного музею Уласа Самчука (м. Рівне), від імені розпорядниці літературної спадщини і виконавиці останньої волі Уласа Самчука пані Оксани Бризгун-Соколик (Канада) член гуртка «Моя майбутня професія» ЦДЮТ № 5 Харківської міськради, старшокласниця 126-ї школи ЕЛІНА ДРОБКО відзначається дипломом переможця всеукраїнського учнівського конкурсу імені Уласа Самчука «Мої враження від творчості/твору Уласа Самчука» (ІІ місце) у номінації «учнівські твори» з нагоди 115-ліття від дня народження письменника. У подарунок від організаторів конкурсу Еліна отримала велику і красиву книгу ― сучасне видання роману У. Самчука «Волинь», сувенірну продукцію від Літературного музею Уласа Самчука (м. Рівне) і не тільки.

(Почитати дослідження Еліни Дробко можна на блозі «ПРОСТІР ДУМОК» https://klub-media.blogspot.com/, оприлюднене 17.05.2020 року із вступом педагога, її твір має назву «ПРО ЛЮДСЬКУ ГІДНІСТЬ ТА НАЦІОНАЛЬНУ СВІДОМІСТЬ»).

Особисто мене як педагога і громадянина радує те, що творчий потенціал наших земляків та приклад креативності молоді Слобожанщини ще у минулому столітті помітив сам Улас Самчук. Так, в одному з публіцистичних репортажів повоєнної збірки творів У. Самчука (1943-й рік) можна сьогодні дізнатися цікаві моменти. Автор ділиться своїми враженнями від подорожей Україною. У. Самчук доволі жорстко і критично відгукнувся про свою малу Батьківщину і конкретно про місто Рівне, хоча й зауважив, що з того місця відкриваються шляхи до усього світу. Водночас доволі несподівано і цікаво, із присмаком надії та певного оптимізму написав про відвідування тодішнього міста Харкова та позитивні враження про наших земляків.

Питання національно-патріотичного виховання сьогодні є особливо актуальними. Про це говорив і сам автор У.А. Самчук. Але особлива «фішка» цього процесу є у тому, щоби не залякувати людей радикальними проявами будь-якого явища. Про це говорив і сам У.А. Самчук у своїх творах публіцистики, виступаючи проти радикалізму, комунізму, націоналізму та всякого «ізму». З позиції сьогодення, поважаючи норми міжнародного права, ми намагалися донести до широкого загалу досить зважено і толерантно те, про що писав У.О. САМЧУК у своєму публіцистичному творі «Нарід чи чернь?». Погодьтеся, це було досить не легке творче і професійне завдання, як для старшокласниці, так і для її педагога. Цей сюжет особливо актуальний для читача своєю яскравою психологічністю життєвих спостережень. За умови уважного прочитання та творчого осмислення тексту-першоджерела, який безумовно того вартий.

Леонід ГАПЄЄВ,

керівник гуртка «Моя майбутня професія»

ЦДЮТ № 5 Харківської міськради

фото автора

ДЕБЮТ У  «ТРИБУНЦІ»

ДЛЯ ЖУРНАЛІСТА ― ВАРТО ДІЯТИ

Карантинні реалії не стали обмеженням для юних кореспондентів. Попри жорсткі реалії величезного інформаційного перевантаження уроками загальної середньої шкільної освіти, наш юнкор КАТЯ ПСАРЬОВА з гуртка «Точка зору» ЦДЮТ № 5 міста Харкова наполегливо продовжує самовдосконалюватися у практичній журналістиці серед молоді. І, користуючись нагодою, хотілося би висловити слова вдячності на адресу Василя Васильовича ЧИГРИНА, відповідального редактора обласної газети «Трибуна трудящих» за активну громадянську позицію, висвітлення актуальних тем професійного розвитку і становлення сучасної молоді. Саме про ці актуальні проблеми Катя написала у нещодавній своїй статті, опублікованій у 15-му номері видання, що має назву «ВАРТО ДІЯТИ, ТРЕБА ПРАГНУТИ», переконуючи читача прикладами із власного життєвого досвіду.

Отож, привітаємо нашу авторку із дебютом. Її матеріал побачив світ саме на першій сторінці газети, де зазвичай публікують передові статті для широкого загалу. До речі, в нинішніх умовах карантину «Трибунка» не ховається від читача «у самоізоляції», а навпаки продовжує друкуватися, бо є відкритою для людей. А наші юні автори теж пробують свої сили, намагаються допомогти у створенні цікавого контенту. Бо для журналіста будь-якого віку просто варто діяти.

Леонід Гапєєв,

керівник гуртка «Точка зору» ЦДЮТ № 5, м. Харків