ТРАГЕДІЯ І ЩАСТЯ

Цей малюнок дійсно вражає пересічного глядача своєю яскравістю та емоційністю. Тут автор говорить про усе: про початок, продовження і фінал життя; про мирні надії і сподівання, про кохання. А ще є те, що ми називаємо мріями, надіями, сподіваннями та спогадами?

Трагедія і щастя є двома сусідами земного буття. Напевно, оптимістично налаштований читач знайде позитивні та щасливі мотиви у сюжеті. Хоча саме першоджерело (твір публіцистики Уласа Самчука 1941 ― 1943 років «Чорні ночі. Прощання») спонукає до глибоких роздумів.

Сам письменник і журналіст Улас Олексійович Самчук згадує про київські вечори і ночі, коли за вікнами ховається увесь Київ, а залишається людське серце. Воно схвильоване й закохане. У такі дні тяжко виразити радість. Нехай кожного з нас віра у живу й непідроблену дійсність, за висловлюваннями Уласа Самчука, веде ніби добрий провідник, крізь будні подій нашої страшної, неповторної і водночас великої доби.

Отож, насолоджуйтесь цікавими образотворчими інтерпретаціями на тему публіцистичного твору «Чорні ночі. Прощання» Уласа Самчука у виконанні Марини Харченко,10-класниці 126-ї харківської школи, учасниці гуртка «Моя майбутня професія» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 з міста Харкова.

Леонід Гапєєв,

керівник гуртка «Моя майбутня професія» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради, член Національної спілки журналістів України

На фото:

«ТРАГЕДІЯ І ЩАСТЯ», 

арт-малюнок ― інтерпретації на тему публіцистичного твору «Чорні ночі. Прощання» Уласа Самчука (25 грудня 1941 року) із циклу репортажів «Крізь бурю і сніг» із книги «Документ доби: публіцистика Уласа Самчука 1941 ― 1943 років».

Автор Марина Харченко, учасниця гуртка «Моя майбутня професія» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 з міста Харкова.