СЮЖЕТИ,

СТВОРЕНІ З НАТХНЕННЯМ

Наприкінці першої декади березня у Харківському художньому музеї фінішувала виставка дитячого малюнку в рамках 17-го всеукраїнського фестивалю дитячої творчості «Малюємо українські пісні», де шанувальників мистецтва чекали справжні весняні сюрпризи від юних авторів творів учасників конкурсу. Вони представляли різні освітні заклади Харківщини музичної, художньо-естетичної орієнтації, різні гуртки позашкільної освіти.

Добре те, що яскраві позитивні враження від побаченого залишаються з нами надовго. Не тільки у пам’яті чи уяві. Бо завдяки простим сучасним технологіям і можливостям фотографії усі зацікавлені та не байдужі глядачі, які не встигли потрапити на виставку, зможуть бодай частково це побачити зараз. До речі, в якості юного фотокореспондента спробувала себе 8-річна Софія Гапєєва, учасниця гуртка «Моя майбутня професія» ЦДЮТ № 5 з Харкова.

Важко у короткому репортажі пригадати імена усіх авторів. Але без сумніву їхні сюжети, які комусь вже знайомі або навпаки ви побачите вперше, створені з натхненням. Отож, цікавого вам перегляду.

Леонід ГАПЄЄВ,

керівник гуртка «Моя майбутня професія» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради

фото: Софія ГАПЄЄВА

ТАК СТВОРЮЄТЬСЯ ГАЗЕТА!

Під час індивідуальних вправ гуртківці досліджують цікаві теми. А ще відкривають секрети дизайну і змісту найстарішої газети Харківщини «Трибуна трудящих», нашого медійного партнера. Варто згадати про те, що після екскурсії до редакції за час творчої співпраці вже з’явилися на світ перші газетні публікації деяких наших авторів.

А найцікавіше ― мати ексклюзивну можливість побачити на власні очі макет друкованого видання, яке незабаром після типографії надійде до своїх постійних та нових небайдужих і уважних читачів.

Ось так створюється газета!

Леонід ГАПЄЄВ,

керівник гуртка «Моя майбутня професія» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради, член Національної спілки журналістів України

фото автора

Незабутній виступ піаніста

ЮРІЯ ПОПОВА

Яскравою подією у культурно-мистецькому і музичному житті Слобожанщини став сольний концерт лауреата міжнародного конкурсу, доцента кафедри спеціального фортепіано Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського, кандидата мистецтвознавства Юрія Попова. У програмі прозвучали твори Бетховена, Шумана, Скрябіна, Равеля і не тільки.

Юрій Кирилович Попов є випускником Харківської спеціалізованої музичної школи-інтернату та Харківської консерваторії. Про його авторитет і популярність як викладача, артиста і науковця свідчить велика кількість молоді та слухачів більш дорослого віку. Усі вони були присутні у переповненій великій глядацькій залі консерваторії. І це зовсім не випадково. Адже послухати класичні і сучасні музичні твори та дізнатися про їх цікаву історію створення (це творче завдання яскраво втілила у життя ведуча концерту Ангеліна Мамона) є справжньою культурною цінністю, чудовою можливістю, яку не варто оминати увагою.

Одразу приємно вражає особисто мене як слухача витончена інтелігентність і мелодійність звучання під час виконання різних творів. Усі ці професійні риси виконавської майстерності гармонійно поєднуються із віртуозністю фортепіанного звучання. А величезний і різноплановий, досить складний репертуар, публічно представлений і блискуче інтерпретований артистом для широкого загалу, яскраво демонструє великий потенціал харківської фортепіанної школи, сучасним представником якої, без сумніву, можна назвати Юрія Попова.

Такі концерти цікаві не лише для професійних музикантів, але й для небайдужих справжніх меломанів, які сьогодні не втратили естетичного смаку, почуття гармонії у безмежному вирії подій. Навіть діти молодшого шкільного віку цілком здатні слухати і сприймати таку класичну музику. Тому нам, батькам, варто приділяти цьому увагу. Заради їхнього естетичного і культурного виховання як людини і громадянина. А ще науково доведено, що слухати класичну музику дуже корисно для психологічного врівноваження та здоров’я сучасної дорослої людини.

Отож, від імені слухачів, які кілька разів викликали маестро на біс, і під час цього чудового концерту мали класну можливість навіть більше запланованого «ефірного часу» безкоштовно послухати високоінтелектуальну музику, хотілося би щиро подякувати Юрію Кириловичу за неповторну зустріч із справжнім академічним фортепіанним мистецтвом! Втім, неперевершений та незабутній виступ Юрія Попова на цьому не завершується. Отож, слідкуймо за афішами.

Леонід Гапєєв,

випускник Харківського державного інституту мистецтв імені І.П. Котляревського (1999 р.), член Національної спілки журналістів України

м. Харків

фото автора

СУЧАСНА МЕДІАОСВІТА

І ГРОМАДЯНСЬКА ЖУРНАЛІСТИКА

Як варто сприймати різні повідомлення у ЗМІ та соцмережах? Як допомагає у цьому критичне мислення у молоді та дорослих? Що таке медіаосвіта вдома, у школі та у позашкільному навчанні? На ці та інші запитання шукали відповіді молоді учасники дискусійного прес-клубу на тему «СУЧАСНА МЕДІАОСВІТА І ГРОМАДЯНСЬКА ЖУРНАЛІСТИКА» під час цікавого і пізнавального позакласного заняття з нагоди декади педагогічної творчості. Це гуртківці програми позашкільної освіти «Точка зору» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради, восьми- та 6-класники 136-ї харківської школи.

Сьогодні завдяки сучасним технологіям ми стали більш розвинутими. А от здатність до філософського осмислення подій, що відбуваються довкола нас, маємо активніше розвивати. Бо сучасні інформаційні технології, вплив теленовин і соцмереж не повинні заміняти собою людську природу гармонійної творчої особистості.

На думку Олександра Васильцова, запрошеного до участі в прес-клубі в якості незалежного медіаексперта, вчителя історії та правознавства, який представляє громадське телебачення «ФЕСТ-ТV», сучасна медіаосвіта і громадянська журналістика є гармонійно пов’язаними між собою. І в цьому переконалися учасники дискусії, досліджуючи цікаві матеріали із найстарішої газети Харківщини «Трибуна трудящих», університетської преси і не тільки.

З погляду науковців

Ще у 2016-му Президія Національної академії педагогічних наук України схвалила нову редакцію Концепції впровадження медіаосвіти в Україні. Наведу основні її аспекти. Стрімкий розвиток у сучасному світі інформаційно-комунікаційних технологій та системи мас-медіа потребує цілеспрямованої підготовки особистості до вмілого і безпечного користування ними. Майбутнє суспільство все більше спиратиметься на інформаційно-комунікаційні технології. Загострення потреби розвитку медіаосвіти зумовлено необхідністю протистояти зовнішній інформаційній агресії та руйнівній зарубіжній пропаганді. У цих умовах медіаосвіта стає фундаментальною складовою інформаційної безпеки країни, відіграє стратегічну роль у вихованні патріотизму молоді, формуванні української ідентичності. Медіаосвіта має стати одним з головних чинників забезпечення відкритості освіти щодо сучасних швидко змінюваних знань і наближення змісту освіти до потреб повсякденного життя людини.

У багатьох країнах медіаосвіта функціонує як система, що стала невід’ємною частиною загальноосвітньої підготовки молоді, масових інформаційних процесів. Вона є складовою гарантування конкурентоспроможності економіки, нерозривно пов’язана з розвитком демократії в умовах інформаційного суспільства.

Що ж являє собою сьогодні поняття «Медіаосвіта» ? На думку науковців-розробників Концепції із Національної академії педагогічних наук України (https://ms.detector.media/mediaosvita/post/16501/2016-04-27-kontseptsiya-vprovadzhennya-mediaosviti-v-ukraini-nova-redaktsiya/), медіаосвіта — це частина освітнього процесу, спрямована на формування в суспільстві медіакультури, підготовку особистості до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною системою мас-медіа, включаючи як традиційні (друковані видання, радіо, кіно, телебачення), так і новітні (комп’ютерно опосередковане спілкування, інтернет, мобільна телефонія) медіа з урахуванням розвитку інформаційно-комунікаційних технологій.

Леонід Гапєєв,

керівник гуртка «Точка зору» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради, член Національної спілки журналістів України

ПОГЛЯД МОЛОДІ

НА ІСТОРІЮ І СЬОГДЕННЯ,

Або ПАМ’ЯТЬ НАЦІЇ ― НЕ ЗНИЩИТИ…

Думаю, зі мною погодяться ті, хто сприймає національно-патріотичне виховання не з позиції формальності, а із суті цього явища, з позиції загальнолюдських цінностей, якщо побачити проблему із глибини десятиліть і навіть століть. Бо для нас, сучасних громадян вільної і незалежної, по-європейські налаштованої на свій розвиток держави, завжди важливо і цікаво дослухатися до думки молоді.

Публіцистичні нотатки на тему голодомору 1932 —1933 років молодої авторки ЕЛІНИ ДРОБКО, яка спробувала себе в ролі громадського кореспондента, можна сприймати із суворою реалістичністю. Але їх варто почитати. Бо погляд молоді на історію і сьогодення, напевно, стосуються кожного, хто має власне розуміння того, що таке історія, ментальність і національна пам’ять.

ПАМ’ЯТЬ НАЦІЇ ― НЕ ЗНИЩИТИ…

Цікаві, по-дорослому осмислені публіцистичні роздуми про голодомор навесні 1933-го в громадянській інтерпретації 13-річної учасниці гуртка «Моя майбутня професія» Еліни Дробко, опубліковані у № 44-52 загальнодержавної української газети «Культура і життя», заснованої у січні 1913-го року Гнатом Хоткевичем, разом із ексклюзивним примірником цього унікального видання, якого немає сьогодні у харківських бібліотеках, нарешті потрапили до юної авторки. Отож, побажаємо їй цікавого і змістовного родинного читання.

Леонід Гапєєв,

керівник гуртка «Моя майбутня професія» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради, член Національної спілки журналістів України

фото автора