КОНКУРС «ЧЕСТЬ ПРОФЕСІЇ»:

ПОШУК ІСТИНИ…

Під час канікул наші активні автори спробували взяти участь у цікавому проекті серед професійних журналістів «Честь професії». Але цього разу стаття буде дещо не звичною. Але насиченою тим, що спонукатиме вас до роздумів. У цьому можна не сумніватися! Сьогодні пару слів скажу про різні проекти й конкурси. Не заради того, аби когось похвалити чи покритикувати. Скоріше, заради неупередженості та об’єктивності. Просто цей практичний досвід може бути суспільно важливим та практично корисним для інших небайдужих педагогів та батьків. А кому не цікаво, маєте право не читати, тоді цим правом на інформацію зможуть скористатися інші…

Особисто мою увагу привернув цей проект як конкурс серед професійних журналістів. Вони запровадили номінацію для молоді із вельми символічною назвою «Надія журналістики». Зрозуміло, що наш гурток «Точка зору» є цілком новим осередком позашкільної освіти в галузі журналістики, працюємо перший рік за новою програмою. Цілком реалістично розумію, що у різні дуже актуальні за змістом номінації твори дівчат не подам, бо це як у великому спорті, будуть різні «вагові категорії», не будуть вони змагатися із заслуженими журналістами із багаторічним досвідом професійної діяльності. Але ж номінація «Надія журналістики» дає шанс проявити себе. Чітких критеріїв чи обмежень стосовно участі в цій номінації особисто не знайшов, перечитуючи положення. Віковий критерій (до 24 років) дівчатам поки ще не проблема. Почитав ще раз уважно положення, з’ясував деякі нюанси по телефону із уповноваженою представницею оргкомітету. Чесно кажучи, положення ще багато у чому є суперечливим. Наприклад, прописану в документі тезу про організаційний внесок мені одразу впевнено спростували. Тобто, участь є цілком безкоштовною. Це мене заспокоїло, бо безкоштовна позашкільна освіта (не тільки згідно закону, але й фактично на практиці) не передбачає втягування дітей та їхніх батьків у фінансово обтяжливі проекти, де треба вносити оплату за участь у конкурсі. А сьогодні такі ситуації мають місце, якщо досліджувати цю конкурсну тему в загальноукраїнському вимірі. Так от, уточнивши по телефону основні подробиці, ми подали опубліковані журналістські твори на авторському блозі педагога Леоніда Гапєєва на цей конкурс. Спочатку письмово мені в оргкомітеті підтвердили, що усе отримано. Але наступного дня вирішив особисто знайти на сайті конкурсу опубліковані твори моїх авторів. Усе передивився, а потрібного не знайшов… То тепер уявляєте собі моє здивування і навіть роздратування педагога, який витратив чимало позаурочного часу вдома на усю цю не завжди творчу справу (при соромно низькій зарплатні, яка фактично є нижчою за «міні малку»)?!

Перша реакція і подальші дії…

На моє усне звернення із запитаннями щодо участі в конкурсі дівчат отримав письмову відповідь. Процитую.

«Вітаю, щодо ваших учениць. На жаль, оргкомітет не прийняв їх роботи через те, що вони не пройшли критерії прийому:

- якщо учасник не має вищої освіти для підтвердження його професійної належності, то стаття повинна вийти у загальнонаціональному, регіональному офіційному ЗМІ

- якщо учасник пише у блогах, то повинне бути підтвердження його професійного досвіду у журналістиці.

На жаль, у 13-14 років професійний досвід у журналістиці не є підтвердженим і змі в якому вийшов матеріал - це лише блог.

Тому, нехай дівчата не засмучуються, продовжують і ми чекаємо їх роботи вже у професійних виданнях на наступний рік.»

Після такої несподіваної відповіді телефонував знову до оргкомітету конкурсу. Ввічливо й лаконічно висловив свою думку, що подібне (серед іншого) є проявом дискримінації за соціальними і віковими ознаками. Мені порадили якнайшвидше звернутися до оргкомітету письмово для можливості колегіального вирішення питання. Саме так і зробив. Чесно кажучи, у той день після методичних годин і нарад був настільки втомлений та емоційно виснажений, що пізно вночі просто намагався перебороти сон… але думки говорили самі за себе, про що писати… і написав звернення, щоб встигнути у короткий проміжок часу! (Процитую)

Звернення до оргкомітету

               Доброго дня.

               Офіційно звертаюсь до Вас для колегіального вирішення питання.

        Мушу зазначити, що при всій повазі до цього соціально важливого актуального і суспільно значимого проекту, на превеликий жаль, мають місце ознаки дискримінації за соціальними та віковими ознаками. Йдеться про безпідставну відмову допустити до участі в конкурсі в номінації "Надія журналістики" моїх учениць… У наданій відповіді (відмові) йдеться про вимогу публікації лише в офіційних ЗМІ. Оскільки електронні видання теж мають право на існування та творчу діяльність (в т.ч. блоги), думаю, не варто обмежувати право молодих авторів таким чином.

         Стосовно віку дівчат. На превеликий жаль, в сучасній Україні, ця тема потребує окремого дослідження та інформування донорів (грантодавців), які затверджують різні проекти. Ми вже стикалися з такою ситуацією, коли законодавчо та на локальному рівні (в самих положеннях конкурсів тощо) не було чітко прописано певних обмежень, але дівчатам відмовляли в участі у деяких проектах, «вказуюючи» на їхній молодий вік. Можливо, це також варто уваги Уповноваженого Президента України з прав дитини...

При цьому хочу акцентувати увагу на позитивних прикладах. Дівчата вже мають успішний досвід участі в різних проектах та вагомі результати. («ІНТЕГРАЦІЯ ЧЕРЕЗ ДІАЛОГ» за підтримки ЄС тощо, про це докладно зазначено в заявках.) У нас вже були випадки, коли одній з авторів намагалися модератори семінару у письменницькій організації говорити про те, що не варто брати в роботу занадто дорослі теми... Але це була цілком особиста мотивація учасниці заходу, яка потім після дебатів отримала найкращі книги як призи... бо її правда як автора в тому, що варто відстоювати до кінця власну думку!

…думаю, не варто обмежувати права та можливості молодих учасниць проекту сьогодні, які ще скажуть своє слово суспільству завтра...

З повагою та сподіванням на позитивне вирішення питання

участі в конкурсі моїх авторів,

педагог,

юрист, член НСЖУ

ЛЕОНІД ГАПЄЄВ.

Знайшли альтернативу!

Невдовзі за пару днів отримав відповідь. Процитую.

«Шановний пане Леоніде! Дякуємо вам за те, що знайшли час і можливість написати розгорнуте звернення до нас. Ми вивчили ситуацію і хочемо висловити Вам подяку за те, що допомогли нам побачити деякі моменти, які не враховує наше Положення. Ми опрацюємо всі нюанси та наступного року будуть функціонувати змінені правила участі, які будуть більш прозорими та зрозумілішими.

Було вирішено прийняти роботи учасниць на конкурс та ми бажаємо їм удачі!

Матеріали буде завантажено до кінця тижня.

Дякуємо!

Оргкомітет конкурсу "Честь Професії"

Замість епілогу

Ось так спільними зусиллями довелося попрацювати у пошуках істини. Замість епілогу скажу вам, дорогі читачі, що після того як побачу на сайті твори моїх авторів повідомлю вас про те, де їх можна почитати. Адже ми, як автори, юні журналісти, соціально небайдужі громадяни, творчо працюємо не заради слави. Ми вчимося висловлювати і нерідко відстоювати власну точку зору! Думаю, суспільне визнання заслуговує на те, щоби називатися культурною цінністю.

Добре, що в оргкомітеті колегіально знайшли альтернативу! А ця невигадана історія знайшла свій розвиток у пошуках істини.

ЛЕОНІД ГАПЄЄВ, керівник гуртка «Точка зору» ЦДЮТ № 5 Харківської міськради